В даний час існує думка, що іранська влада — це безладний набір осіб та ідей. Проте, на мою думку, це, якщо не зовсім хибне, то явно перебільшене ствердження
Відразу зазначу, що я не є фахівцем з Ірану, але маю певне розуміння механізмів влади, і в своїх висновках я спираюся, перш за все, на ці знання.
1. Наразі ми спостерігаємо, що основа тих, хто ухвалює реальні рішення в Ірані, поставила перед собою єдину мету: зберегти владу. Це єдина мета, якій підпорядковані всі їхні дії
А їхні дії, в свою чергу, зводяться до двох основних завдань: не допустити жодних протестів всередині країни та не допустити наземної операції.
2. Щодо внутрішнього питання: не допустити протестів, то тут вся діяльність державного апарату зводиться до двох аспектів: залякування та недопущення голоду. Загалом, поки влада так чи інакше справляється з цими викликами. Ми не спостерігаємо вуличних протестів і не бачимо мародерства. І те, й інше можливе лише в той момент, коли з різних причин каральні органи відступають, а їх квазізамінники (опозиція, бандити тощо) свідомо чи несвідомо не можуть або не хочуть втручатися в ситуацію. Звісно, ще зарано робити висновки. Але поки репресивний апарат і система забезпечення продовольством не демонструють суттєвих збоїв. Без цього жодної внутрішньої революції не відбудеться.
3. У внутрішній політиці невідомим фактором залишається розкол еліт. Відмова восьми учасників зборів з обрання нового лідера брати участь у цій процедурі, лист з-за ґрат одного з найвідоміших опозиціонерів — це важливо, але поки що це лише фон.
Але ми повинні розуміти, що у режиму є два варіанти збереження влади: нічого не змінювати або під гаслом єдності країни очолити процес, який пропонує опозиція з тюрми — створити установчі збори та дещо переформатувати систему. Наразі, виглядає, це є головною дискусією тих, хто має можливість ухвалювати рішення.
4. З великою ймовірністю можна припустити, що основні гравці намагаються залишатися в тіні, і ті, кого ми бачимо на вершині піраміди, є фігурами, яким багато хто серед умовних “сірих кардиналів” відводить тимчасовий статус. Проте всі світові війни-революції показують, що всі ці розрахунки є надзвичайно умовними.
5. Щодо зовнішньої ситуації, то ті особи, які зараз віддають накази, здається, керуються одним принципом: не допустити наземної операції, як найбільш імовірного джерела знищення режиму. Виходячи з цієї точки зору, обстріли всіх сусідів є цілком логічними. Адже зрозуміло, що місяць такого життя змусить усіх тиснути на США, щоб зупинити війну.
Я вже зазначав, у Трампа є два варіанти: або місяць бомбити Іран і потім оголосити перемогу, оскільки знищено ядерний і балістичний потенціали. Або ж після місяця бомбардувань ще на кілька місяців перейти до наземної операції з багатьма непередбачуваними наслідками. Повторюю, режим у Тегерані вважає, що головна мета — збереження в тому чи іншому вигляді цього самого режиму. Тому їхня ставка полягає саме на максимальній ескалації заради деескалації.
6. Виходячи з цього, ми можемо дуже обережно зробити кілька припущень:
- ескалація триватиме, як мінімум, кілька тижнів (все залежить від інтенсивності знищення цілої низки обʼєктів в Ірані);
- іранська верхівка теоретично може піти на косметичне переформатування системи заради збереження влади й під гарантії США, якщо в межах системи відбудеться внутрішній переворот, який передбачатиме збереження влади нинішніми “сірими кардиналами”. І головним гаслом буде “збереження країни та недопущення іракського сценарію”. Не факт, що це відбудеться, але поки це головний сценарій і для частини правлячої верхівки в Ірані, і для США.
- при цьому головним невизначеним питанням є те, як далі функціонуватиме нафтогазова галузь. Багато в чому заради контролю над нею і була розпочата ця війна (як мінімум з боку США). А отже, гарантії від США можливі, перш за все, в тому випадку, якщо американці отримають контрольний доступ до цього ринку.
- найгіршим розвитком для всіх є наземна операція. Це розуміють в Ірані, і на це, видно, весь розрахунок частини іранських еліт. Але, як відомо, перший постріл ламає всі плани на війну. А тут вже пролунали тисячі тих самих пострілів.
Джерело
Про автора: Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.