Денисенко: Чи відвідає Лукашенко Вашингтон?

Орбан готується до того, що він не визнає поразку, а Москва розмірковує, як не допустити Лукашенка у Вашингтон

Наступний місяць продемонструє, чи зможе Росія зберегти свій вплив у Центрально-Східній Європі протягом наступних 5-7 років. І тут ключовими подіями стануть вибори в Угорщині та активна гра США з Лукашенком.

1. Протягом минулого року Росія зазнала поразок на виборах у Румунії та Молдові, не змігши розширити свій вплив у цьому регіоні. Це стало серйозним ударом для Москви, особливо враховуючи, що в Кремлі сподівалися на успіх. Більше того, незважаючи на постійні коаліційні кризи в Румунії, наразі не йдеться про розпад коаліції.

Зараз перед росіянами стоять два основні виклики: зберегти Орбана та не допустити реального економічного проникнення США в Білорусь. Поразка в цих двох країнах означатиме, що конструкція, яку Росія будувала протягом багатьох років, почне руйнуватися. Перемога ж надасть значно вагоміші аргументи в переговорах як з ЄС, так і з США, зокрема й щодо України.

2. Гра США “калійні добрива в обмін на захист” викликає напруженість у Росії та побоювання у Лукашенка. Те, що спочатку виглядало як безневинна гра, тепер передбачає реальні дії (поїздка до Вашингтона може передбачати угоду про участь американських компаній у калійному бізнесі Білорусі).

На цьому етапі ми маємо такі передумови:

• Москва не допустила Лукашенка на саміт миру у Вашингтоні, і Лукашенко змушений був з цим погодитися. Наразі Вашингтон активно готує персональний візит Лукашенка, і відмовити американцям буде дуже складно;
• поїздка Лукашенка до Пхеньяну — це асиметрична спроба відтягнути цю поїздку (неможливо ж запрошувати Лукашенка одразу після візиту до Кіма). Цікаво буде спостерігати, чи не буде в найближчі дні запущено північнокорейську балістику в бік Японії;
• деякі ЗМІ та блогери починають поширювати конспірологічні теорії про посередницьку роль Лукашенка в переговорах щодо України або навіть у трикутнику США — Росія — Китай. Лукашенко для Трампа не має значення і не є важливою фігурою. Він є лідером маленької країни, де необхідно контролювати одну галузь. І Лукашенко, здається, боїться так, як ніколи раніше.

Поки що ймовірність зміни курсу Мінська в бік Атлантики виглядає малоймовірною. Росія (та й сам Лукашенко) намагатимуться виграти час і створити негативний фон у США, щоб не допустити візиту. Це їхня основна тактика. Якщо це не вдасться, Лукашенко спробує затягнути рішення щодо головного питання — калію. А росіяни завжди можуть оголосити про розміщення чергового Орєшніка.

3. Цього тижня в Угорщині було проведено опитування, згідно з яким Орбан несподівано випереджає Мадяра на 6%. Це можна розглядати як початок соціологічної війни, яка має формувати думку, що ситуація не є однозначною.

Окремо варто зазначити, що низка лідерів різних країн (від Трампа до Навроцького) в тій чи іншій формі висловили підтримку Орбану, і формується думка, що Мадяр програє на міжнародній арені. Загалом, з великою ймовірністю, обидві сторони оголосять про свою перемогу, і Орбан готується до того, що не визнає поразку. Результат виборів залежатиме від двох факторів: вуличних протестів та “зрадників” в обох командах. Але Орбан не має наміру просто так віддавати владу.

4. Для Росії обидві ці битви (за Білорусь та Орбана) є екзистенційними. Поразка в обох випадках поставить хрест на амбіціях “мʼякою силою” та підкупом отримати повний контроль над Центрально-Східною Європою в короткостроковій перспективі. Поразка в обох випадках перетворює Росію з сильної на слабку регіональну державу з усіма відповідними наслідками.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.