Зброя для України від США в обмін на корисні копали. Це було пунктом мирного плану Зеленського, який возив на "оглядини" до США минулого року. І це те, що сподобалось бізнесмену Дональду Трампу
Західні ЗМІ останні тижні насичені розмовами про потребу перемирʼя між Україною та Росією. І поки росіяни щедро засипають газети тим планом, який би вони хотіли мати на сакральне 9 травня, близький товариш Трампа і спеціальний посланець з теми війни Кіт Келлог видає рішучі заяви.
Перша, варта уваги — що США настійливо радять Києву використати час перемирʼя для проведення демократичних виборів. Щобільше, Келлог натякнув, що на них може піти більше ніж один кандидат. І це тонкий натяк Зеленському не ставити палиці в колеса тим, хто у рейтингу довіри має безпрецедентну підтримку.
Друге — Трамп шукає, як змусити Росію сісти за стіл переговорів. І тут найкращий батіг — погроза санкціями. Спецпредставник Келлог заявив, що президент США Дональд Трамп готовий подвоїти санкції проти Росії, щоб закінчити війну в Україні. Нині, навіть після “нафтогазового” прощального пакета адміністрації Байдена, він оцінює їх на 3 із 10. Тож можна лише з сумом констатувати, що якби Вашингтон не шкодував справді пекельних санкцій — Росія програла б війну ще у 2022 році.
Але поки Захід осмислює свої почуття щодо Росії, нам варто бути реалістами. Чому пропозиція обміняти постачання зброї на доступ до стратегічних рідкісноземельних мінералів — вельми непогана.
Очевидно, що на нинішньому етапі війни та легкого короткочасного перемирʼя нам не світять гарантії безпеки. Та й питання 200 тисяч миротворців більше на словах. Нам потрібна зброя і її має бути багато.
Те, що американці самі заговорили про те, що умовно називають “стратегією дикобраза” для України — підготувати її до потенційного нападу так, аби ніхто і не подумав нападати, хоч щось в реаліях, де ще один етап війни з Росією просто неминучий.
Тим паче нагадаймо собі, як на зорі російсько-української війни США взагалі ставило штучні обмеження на всілякі види зброї. І як розповів мені в інтервʼю колишній посол України в США Валерій Чалий, експрезидент Барак Обама взагалі не цікавився питанням війни в Україні. “У нього очі горіли виключно на те, як роззброїти Україну“, — сказав дипломат.
Тож коли Дональд Трамп — ексцентричний політик, популіст, але все ж бізнесмен висловлює зацікавленість в українських мінералах, треба чіплятись за цю можливість. В якісь роки до нападу Росії — у нас би організували на мітинги протесту агресивних бабусь з закликами: “Не отдадим наше богатство американцам“. Але коли ти бачиш новини про те, як син Януковича “Саша-Стоматолог” сколотив мільярдні статки, продаючи вугілля в окупованого Донбасу до Туреччини — питання, а хто з пересічних мешканців Донбасу отримав бонуси? Хіба що у вигляді розбитих міст російськими окупантами.
Далі. Після повномасштабного вторгнення РНБО видало інформацію, хто із російських олігархів грів руки на українських родовищах і вкладався в оборонку РФ. Від Фрідмана та Дерипаски до численних маловідомих бізнесюків, які вивозили на Росію щебінь, пісок і навіть ліс. Жодна з цих істот не закликала Кремль припинити війну, не організувала мітинг протесту і навіть не зʼявилась десь на людях у футболці “Нет — войне!“. Багаті росіяни вважали Україну місцем заробітків і дачею, де завжди можна було розважитись, поїсти та “потискать девок красивых“, — за влучним формулюванням горе-креакла Артємія Лєбєдєва. Він теж серед тих знуджених за туризмом та пікапом в Одесі.
Що саме зацікавило Трампа в Україні? Мінерали, потрібні для виробництва смартфонів, акумуляторів, магнітів, лазерів та іншої техніки. США та Китай влаштували за ними справжнє полювання по світу — тут тобі й боротьба за Глобальний Південь, і око на острів Гренландія.
В Україні стратегічні рідкоземельні — літій, берилій, графіт, титан, нікій і кобальт.
За іронією долі для адміністрації Трампа — всі вони лежать у землях від центру до сходу. Це Кіровоградська та Дніпропетровські області. На південному сході є родовища у Донецькій і Запорізькій областях, частина з яких окупована.
Тож лишається інтрига — чи цікавлять Дональда руди танталу і ніобію, які вкрай потрібні для виробництва напівпровідників та акумуляторів нового типу.
Або ж цікавий приклад літієвого родовища Шевченківське, яке знаходиться поблизу Курахового. У січні представники “Росатома” подали заявку на отримання ліценції для видобутку літію. А перед тим, за інформацією мера Маріуполя Петра Андрющенка, у Донецьку представники Атомредметзолото (гірничорудний дивізіон держкорпорації “Росатом”) погодили в так званому кабінеті міністрів “ДНР” “дозвільні документи” на видобуток літію ще до окупації.
Все це свідчить про одне.
Або наші корисні копалини потраплять до рук окупантів і вони збагачуватимуть російську оборонку, яка кілька місяців перемирʼя використає для переозброєння та виправлення помилок в “СВО на Украине“. Або є варіант два — надійно обміняти наші рідкісні метали на зброю і прямий інтерес американського бізнесу — захищати своє від російської окупації.
В Україні не бракує російських посіпак, які десятиліттями розказували про те, як не треба пускати сюди Захід. Згадаймо — потужні мітинги на Донбасі, коли американські кампанії вивчали видобуток сланцевого газу. У підсумку — ні газу, ні миру, ні перспектив. Зате в повному шоколаді ті, хто брехав людям в очі, а зараз спокійно в Росії рахує долари за вугілля та зерно з окупації.
Спеціально для Еспресо
Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.