Обговорення створення європейської альтернативи платіжним системам Visa та Mastercard перестало бути виключно технічним питанням
Сьогодні це питання стосується економічної безпеки та фінансового суверенітету. У сучасному світі контроль над платіжною інфраструктурою — це не лише про комісійні, а й про стратегічну автономію держав і союзів.
Останні роки продемонстрували, що залежність від зовнішніх фінансових систем може стати реальним геоекономічним ризиком. Саме тому Європейський Союз все активніше піднімає питання необхідності створення власної платіжної інфраструктури.
Справжня ситуація на платіжному ринку ЄС
Згідно з даними Європейського центрального банку, лише за перше півріччя 2025 року в єврозоні було проведено 72,1 млрд безготівкових операцій на загальну суму 113,5 трлн євро. При цьому 56% усіх транзакцій становлять карткові платежі.
Основна проблема полягає в тому, що більшість цього ринку контролюють дві американські компанії – Visa та Mastercard забезпечують понад 60% карткових транзакцій у єврозоні.
За оцінками ЄЦБ, близько двох третин усіх карткових платежів у зоні євро обробляються американськими системами. Загальний обсяг платежів, що проходять через ці системи в Європі, перевищує 7 трлн євро на рік. Це означає, що значна частина критичної платіжної інфраструктури ЄС залежить від рішень, які ухвалюються за межами Європи.
Чому це стало стратегічним питанням
Європейські регулятори прямо визнають: залежність від іноземних платіжних систем створює ризики економічного тиску та санкційного впливу. Показово, що вже у 13 із 20 країн єврозони національні карткові системи фактично зникли. Це свідчить про те, що в більшості держав ЄС не залишилося власної базової платіжної інфраструктури.
Саме тому сьогодні в Європі дедалі частіше говорять не про конкуренцію з Visa та Mastercard, а про створення власної “системи останньої інстанції” — платіжної інфраструктури, яка забезпечить автономність у кризових ситуаціях.
Українська платіжна система “Простір”
Україна вже має власний досвід створення національної платіжної системи. Система “Простір” функціонує з 2013 року і була розроблена як внутрішня альтернатива міжнародним платіжним брендам. Вона підтримується державою, використовується для бюджетних виплат і окремих банківських продуктів.
Проте результати за понад десятиліття вражають:
- в обігу в Україні понад 120 млн платіжних карток;
- понад 99% із них — Visa та Mastercard;
- частка національної системи “Простір” — лише близько 1–2% ринку.
- Для розуміння масштабу:
- у 2024 році з картками в Україні здійснено 8,6 млрд операцій;
- на суму 6,6 трлн грн;
- при цьому 94,6% усіх операцій були безготівковими.
Отже, ринок фактично повністю контролюється двома міжнародними системами, незважаючи на наявність національної альтернативи.
Чому “Простір” не став масовим
Причини добре ілюструють проблеми, з якими може зіткнутися і Європа.
- Відсутність глобального прийняття. Карткою національної системи важко користуватися за кордоном або в міжнародних онлайн-сервісах.
- Обмежений інтерес банків. Банки, природно, орієнтуються на системи з уже сформованим попитом і глобальною інфраструктурою.
- Поведінковий фактор споживачів. Користувачі не переходять на систему, яка має менше функцій і можливостей.
Український досвід демонструє, що створити платіжну систему технічно — відносно просто, але створити масову екосистему — надзвичайно складно.
Чи має Європа більше шансів
На відміну від України, ЄС наразі має ринок понад 450 млн споживачів; одну з найбільших економік світу; значно більші фінансові та інституційні ресурси. Проте економічна логіка залишається такою ж. Головний бар’єр — мережевий ефект.
Visa та Mastercard розвивали свої системи понад пів століття, створивши глобальну інфраструктуру прийняття. Новій системі доведеться одночасно переконати:
- банки — її випускати;
- торговців — її приймати;
- споживачів — нею користуватися.
Це класична проблема “курки і яйця”.
Реалістичні строки
Навіть для Європейського Союзу створення альтернативи такого масштабу потребує часу:
- 3–5 років — для запуску внутрішньоєвропейської системи;
- 7–10 років — для формування повноцінного глобального конкурента.
І це за умови політичної координації, фінансування та стимулів для банків і бізнесу.
Тому головна мета європейської ініціативи — не конкуренція, а автономія. Йдеться не стільки про витіснення Visa чи Mastercard, скільки про:
- створення власної базової платіжної інфраструктури;
- зменшення стратегічної залежності;
- зниження транзакційних витрат;
- фінансову автономію в кризових ситуаціях.
Фактично це питання економічного суверенітету, а не лише технологічної конкуренції.
Європа має ресурси, законодавство і кадровий потенціал для створення власної платіжної системи. Але основна проблема — не технології, а масштаб і довіра користувачів.
Досвід України з системою “Простір” свідчить: навіть за державної підтримки національна платіжна система може роками залишатися на рівні 1–2% ринку.
Тому реалістичний горизонт створення європейського конкурента Visa та Mastercard — 7–10 років. І лише за умови, що це буде не декларативний, а системний проєкт із чіткими економічними стимулами для всіх учасників ринку.
Спеціально для Еспресо.
Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН України
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.