У січні 2026 року темпи зростання річної інфляції продовжували знижуватися
Приріст інфляції січень до січня минулого року склав +7,4% (проти +8,0% у грудні 2025 року). Максимальний рівень річної інфляції був зафіксований у травні минулого року (+15,9%), після чого інфляція стабільно зменшується. У порівнянні з попереднім місяцем ціни зросли на 0,7%, тоді як у січні минулого року приріст цін становив +1,2%.
Основними факторами зниження поточного рівня інфляції стали: штучна стабілізація курсу гривні через валютні інтервенції НБУ, мораторій уряду на підвищення комунальних тарифів, стримування споживчого попиту в умовах воєнної невизначеності, а також статистичний ефект високої бази порівняння минулого року.
Водночас ряд чинників впливають на прискорення інфляції: зростання витрат виробників, енергетична криза, фіскальний дефіцит, підвищення світових цін (зокрема на олію та рибу), а також збільшення податків (акцизів на тютюн).
Динаміка інфляції залишається вкрай нестабільною.
Наразі розмах річної зміни цін становить понад 50 відсоткових пунктів: від -24% на овочі до +33% на яйця, що свідчить про ситуативність чинників інфляції, а не про єдиний інфляційний тренд. Понад 70% інфляції сформовано позиціями продовольчої групи.
Компоненти інфляції з найбільшою та найменшою зміною цін
Стабільність валютного курсу залишається ключовим чинником зниження інфляції. Майже 50% споживчого кошика складають імпортні товари. Середньорічний темп девальвації гривні становить лише 1%. НБУ в ручному режимі коригує валютний курс шляхом проведення інтервенцій, що призводить до значних витрат валютних резервів (36 млрд доларів на рік або 17% ВВП). Поспішний перехід НБУ до гнучкого валютного режиму призвів до невиправданих втрат валютних резервів, яких можна було б уникнути, якби валютне регулювання залишалося в рамках режиму фіксованого обмінного курсу.
Процентна політика НБУ, незважаючи на гучні заяви регулятора, залишається неефективним інструментом зниження інфляції через слабкість каналів монетарної трансмісії та немонетарний характер самої інфляції. Протягом 4 років поспіль облікова ставка встановлюється суттєво вище інфляції (в січні 2026 року +8,1% в.п., що в 4 рази вище темпів реального ВВП). Однак це суттєво не впливає на динаміку монетарних агрегатів, динаміка інфляції залишається волатильною і не залежить від встановленої НБУ облікової ставки та інфляційного коридору НБУ. На початку 2026 року НБУ знову переніс терміни досягнення інфляційного таргета (5%) з 2027 на 2028 рік.
Канали монетарної трансмісії працюють слабо або взагалі не діють. Депозитний канал трансмісії становить лише 5% ВВП, а кредитний – лише 9% ВВП, що є критично малим для помітного впливу на інфляцію. Валютний та фондовий канали трансмісії взагалі виключені з ефективного впливу, оскільки повністю залежать від неринкових потоків зовнішньої допомоги. Переважна більшість фінансових потоків населення спрямовуються у валютні активи, а не в гривневі депозити чи ОВДП (у 2025 році з пропорцією 4 до 1).
Інфляційний таргет.
Фундаментальна проблема теперішнього монетарного дизайну НБУ – занадто низький інфляційний таргет (5%), який утримується з довоєнного періоду і не відповідає економічним умовам України.
Занижений інфляційний таргет призводить до встановлення необґрунтовано жорстких параметрів процентної політики, яка в результаті спрямована на досягнення апріорі недосяжних цільових показників інфляції.
Тривале утримання процентних ставок на високих реальних рівнях не дало змоги стабілізувати інфляцію, але натомість знизило стимули банків до фінансового посередництва, що обмежило ресурси відновлення. Так, частка кредитів у складі активів банків зменшилася з 37% на початку війни до 27% станом на кінець 2025 року. Рівень банківського кредитування економіки у 2025 році становить лише 13% ВВП (в тому числі працюючі гривневі кредити – 10% ВВП) – найнижчі показники у світі серед країн з ринками, що формуються.
Епічна боротьба Національного банку з інфляцією дорого обходиться платникам податків. Витрати держави на монетарну політику лише за каналом депсертифікатів НБУ сягнули близько 300 млрд гривень за 2022-2025 роки. Касове сальдо розрахунків банків з державою (отримані проценти мінус сплачені податки та дивіденди) у 2025 році перевищило 100 млрд грн.
Замість переорієнтації банків на роботу з перерозподілу заощаджень економіки на критично важливі сфери, країна отримала банківський сектор, який переважно займається перерозподілом коштів платників податків у власні приватні прибутки.
НБУ прогнозує інфляцію за підсумками 2026 року на рівні 7,5%, що на фоні колосального зростання енергетичних витрат економіки та запланованого підвищення тарифів виглядає вкрай нереалістично. Уряд прогнозує річний приріст інфляції на 9,9%.
Читайте також: Облікова ставка НБУ: форма без змісту
Висновки
- Українська інфляція має переважно витратний характер. Чинники приросту цін здебільшого пов’язані із зростанням енергетичних витрат, зовнішньою кон’юнктурою цін та податками. Енергетичні проблеми та очікуване підвищення тарифів на виконання вимог МВФ стануть суттєвим фактором прискорення інфляції у 2026 році.
- Процентна політика НБУ в нинішніх умовах не здатна помітно впливати на інфляцію як через характер інфляції, так і через слабкість трансмісії на фінансових ринках.
- Важливим інструментом стримування імпортної інфляції залишається ручне управління девальвацією гривні через валютні інтервенції НБУ. Однак, після вимог МВФ щодо посилення “гнучкості” валютного курсу, використання цього інструмента для стримування інфляції буде обмеженим. Середній темп девальвації гривні на 2026 рік прогнозується на рівні +8-9%, що перевищує поточний рівень річної інфляції.
- Стримування української інфляції потребує заходів структурного характеру для розширення пропозиції товарів вітчизняного виробництва, в тому числі шляхом стимулювання банків до кредитно-інвестиційної підтримки українських підприємств. Виведення кредитного процесу із застою потребує як зниження рівня процентних ставок, так і зниження регуляторного тиску на кредитну діяльність банків.
Спеціально для Еспресо.
Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН України
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.