Данилишин про економічні підсумки 2025 року і прогнози на 2026
Повномасштабна війна за незалежність України триває вже чотири роки. За цей час Україна зазнала колосальних людських втрат і економічних збитків
Варварські атаки агресора на міста і села України та запекла боротьба на лінії фронту протяжністю понад тисячу кілометрів завдають непоправних втрат нашій країні. Втрачено десятки тисяч людських життів, мільйони виїхали за межі країни, суттєво постраждав виробничий потенціал країни та її інфраструктура.
Економіка країни перейшла на воєнні рейки. Відбувся масштабний перерозподіл фінансових, трудових та матеріальних ресурсів на ведення збройної боротьби з агресором. Оборонно-промисловий комплекс суттєво збільшився, став інноваційним кластером економіки, включає вже понад 900 компаній різних форм власності.
Міжнародна підтримка стала ключовим елементом оборони країни та її фінансової безпеки.
Від початку війни до грудня 2025 р. офіційна двостороння допомога Україні за сумою зобов’язань перевищила 430 млрд євро.
Нині є потреба об’єктивно оцінити здобутки та невдачі економічної політики воєнного часу загалом та сформувати перелік пріоритетних завдань для посилення стійкості країни перед агресором та наближення справедливого миру.
Основні економічні та політичні здобутки країни
Фіскальний дефіцит знижується, а рівень його фінансування із внутрішніх неемісійних джерел – збільшується. У січні-листопаді 2025 р. фіскальний дефіцит (без врахування грантів) склав 20% ВВП, тоді як в 2024 – було 24%, а в 2022-2023 – 27% ВВП. З власних джерел доходів забезпечено 57% фінансових потреб бюджету, що на 10 відс. пунктів перевищує показник попереднього року. Підвищення ступеню фінансової самодостатності пояснюється покращенням ефективності податкового адміністрування, реальним зростанням економіки, а також розширенням податкового навантаження. Зокрема, високі темпи приросту спостерігаються від податку на доходи фізичних осіб – у 1,5 раза, акцизного податку з ввезених товарів – у 1,5 раза, ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) — на 16,4%.
Збережено валютну стабільність, що стало вагомим компонентом макрофінансової стабільності. Девальвація гривні до долара США в річному вимірі становила лише 1,8% (листопад до листопада) завдяки значним інтервенціям НБУ на валютному ринку. Надходження міжнародної допомоги було достатнім для покриття валютних розривів, тому валові міжнародні резерви продовжували зростати, незважаючи на збільшення валютних інтервенцій НБУ.
Притік міжнародної допомоги є безперервним і достатнім для забезпечення підтримки обороноспроможності країни та фінансової стабільності.
Від початку війни до листопада 2025 р. держави-союзниці надали Україні 332,4 млрд євро допомоги, включаючи 157,7 млрд євро військової допомоги і 152,3 млрд фінансової допомоги (дані Кільського інституту світової економіки).
Основними країнами донорами були США, Німеччина, Великобританія, Канада, Японія, Данія, Нідерланди та колективні інститути ЄС. При цьому державний бюджет України отримав 161 млрд доларів фінансової допомоги у формі кредитів, грантів і гарантій, в т.ч. 46 млрд доларів у 2025 р. Схвалена на саміті ЄС 19 грудня нова позика Україні обсягом 90 млрд євро покриватиме плановий дефіцит бюджету в 2026-2027 роках і фінансуватиме закупівлю та виробництво критично необхідної зброї для ЗСУ.
Продовжувалася ефективна співпраця з МВФ. Уряд і НБУ впроваджували програму розширеного фінансування (Extended Fund Facility, EFF) загальним обсягом 15,6 млрд. дол. США, термін якої спливає в І кварталі 2027 року. Було виконано всі структурні маяки та індикативні цілі, визначені програмою у сферах фіскальної політики, державного управління, анти-корупційних заходів, регулювання фінансового сектору, ін. У листопаді 2025 р. місія МВФ та українська влада досягли угоди на рівні персоналу щодо нової чотирирічної програми EFF з доступом до коштів Фонду в розмірі 8,1 млрд дол. США. Дана програма має стати каталізатором масштабної міжнародної підтримки для фінансування потреб України. Продовження програмної співпраці з МВФ – важливий дороговказ для надання коштів від інших міжнародних організацій, урядів-союзників і корпорацій, ознака якості проведених в Україні реформ.
Уряд України домігся скасування кабальної угоди 2015 року з міжнародними приватними кредиторами щодо ВВП-варантів шляхом переоформлення відповідної заборгованості у звичайні євро-облігації. Попередня угода щодо ВВП-варантів суттєво обмежувала потенціал майбутнього економічного відновлення України через зобов’язання виплачувати кредиторам аномально високу частку приросту номінального ВВП у роки жвавого економічного зростання. За експертними розрахунками витрати на обслуговування ВВП-варантів за умовами угоди від 2015 року могли досягти від 40 до 80 млрд. дол у перспективі до 2040 року. При тому, що сума боргу на які були виписані ВВП-варанти становила лише 3,2 млрд. дол. США. Після досягнення нової угоди з власниками ВВП-варантів Уряд конвертує майже весь непогашений обсяг деривативів у новий клас облігацій С зі строком погашення у 2032 і невелику частину — в облігації В, які будуть погашені в 2030 та 2034 роках.
Вітчизняний оборонно-промисловий комплекс (ОПК) стає все більш потужним і самодостатнім. За час війни потужності ОПК зросли в 35 разів і станом на кінець 2025 року оцінюються у 35 млрд доларів США. З понад 900 працюючих компаній ОПК – близько 100 державних і 800 приватних. Україна вже в змозі виробляти 4 млн безпілотників різних типів на рік. В 2025 р. бюджет розвитку ОПК (розробки та впровадження нових технологій) досяг максимальних значень – 85 млрд грн. У нинішньому році було розпочато масове виробництво крилатих ракет і ракет-дронів, суттєво зросло виробництво САУ “Богдана”, снарядів, мін і дронів різних типів. 25 закордонних компаній, включно зі світовими гігантами у сфері ОПК, знаходяться на різних етапах локалізації військових виробництв в Україні.
Частка матеріально-технічних потреб ЗСУ, що покривається вітчизняним ОПК, досягла 40%.
Організовано державну підтримку бізнесу через інструменти грантового, кредитного та гарантійного фінансування. Протягом 2023-2025 рр. успішно реалізуються програми державного стимулювання індустріальних парків, “Зроблено в Україні”, “Промисловий кешбек”, “Доступні кредити 5-7-9”, “єРобота”, “єОселя”, грантів на розвиток власного бізнесу, державних гарантій на портфельній основі. Станом на 04.12.2025 до Реєстру індустріальних парків включено 113 парків, а в січні-листопаді 2025 р. прийнято рішення про надання державної підтримки 9 індустріальним паркам на суму 603,7 млн грн. Експортно-кредитне агентство (ЕКА) забезпечило підтримку національного експорту на суму близько 10 млрд грн, а сума застрахованих кредитних договорів досягла 1,4 млрд грн. За січень-листопад 2025 р. державними установами прийнято рішень про надання мікро-грантів на розвиток власної справи 9,9 тис. отримувачам на суму 2,56 млрд грн. Реалізація зазначених програм дозволяє підтримати національний бізнес під час війни та сприяє активізації економічного розвитку країни.
Досягнуто прогресу у реалізації інституційних реформ в рамках євроінтеграційного процесу. Розпочато переговори про вступ України до ЄС і проводилася адаптація законодавства ЄС у сферах правопорядку, судочинства, боротьби з корупцією, корпоративного управління та управління державними фінансами. Зокрема, у сфері державних фінансів в рамках впровадження системи середньострокового бюджетного удосконалено практики бюджетного прогнозування, оцінки фіскальних ризиків, проведення оглядів бюджетних витрат, управління публічними інвестиціями. Почала роботу Стратегічна інвестиційна рада, яка затвердила перелік пріоритетних інвестиційних проектів державного бюджету на 2025 і 2026 роки. Окреслені зміни створюватимуть передумови для підвищення ефективності й підзвітності використання бюджетних коштів при зниженні корупційних ризиків і гарантуванні умов макрофінансової стабільності.
Що не вдалося зробити?
1. Економічне відновлення залишається слабким. За січень-листопад 2025 р. реальний ВВП збільшився на 2,0% відносно аналогічного періоду попереднього року. ВВП становить лише 78% від рівня 2021 року. Ключові фактори низьких темпів економічного зростання – високі безпекові ризики, жорстка монетарна політика, дефіцит енергогенерації, брак трудових ресурсів, низькі темпи інвестицій. На даний момент жодна з базових галузей економіки не відновила свій довоєнний рівень. Промисловість втратила значну частину власних виробничих потужностей і формує найбільший негативний внесок у рівень ВВП. Задовільні темпи приросту в поточному році мали металургія (зокрема, виробництво боєприпасів), машинобудування (оборонний сегмент), будівництво, виробництво будівельних матеріалів, фармацевтична промисловість, хімічна промисловість.
Найбільш помітними чинниками приросту ВВП стали оборонні замовлення уряду, реалізація державних програм підтримки бізнесу та реконструкції пошкодженої інфраструктури, відновлення споживчого попиту домогосподарств, підтримуваного зростанням заробітних плат.
2. Не вдалося забезпечити трансформацію внутрішніх заощаджень у інвестиції, що стримує відновлення. Рівень фінансового посередництва банків залишався вкрай низьким. Заощадження бізнесу та населення в 2025 р. сягнули понад 10 трлн. грн, з яких в банківській системі зосереджено близько 3 трлн грн, а у позабанківському обігу – 145 млрд дол. США готівкової іноземної валюти. Вільні ліквідні кошти банків перевищують 800 млрд грн. Однак внутрішні заощадження не вдається спрямувати на цілі розвитку та структурної перебудови економіки. Рівень кредитування економіки залишається на рівні близько 15% ВВП (на 5 відс. п. нижче довоєнного), близько 1/3 гривневого кредитування пільгується Урядом. Банки, замість інвестування у вітчизняну економіку, віддають перевагу вкладенням в іноземні боргові облігації чи депозитні сертифікати НБУ. Зокрема, за час війни інвестиції банків у боргові облігації інших країн збільшилися на 4 млрд дол. США (в 40 разів), вкладення банків у депозитні сертифікати НБУ – збільшилися на 450 млрд. грн (в 8 разів), тоді як працюючі кредити банків номінально зросли лише на 25% (нижче приросту інфляції.
Банківська система має суттєвий потенціал для розширення кредитування, але жорстка монетарна політика НБУ та високі воєнні ризики стримують цей процес. Україна залишається країною з найнижчим рівнем банківського кредитування серед країн з ринками, що формуються.
3. Не вдалося знизити обсяги валютного дефіциту. Валютні інтервенції НБУ на покриття валютних розривів збільшуються з кожним роком і за останні 12 місяців склали 37 млрд. дол. США (близько 21% ВВП). У 2024-2025 рр. фактичні валютні інтервенції перевищили очікування НБУ на 14 млрд. дол.! Причини розширення валютного дефіциту – ескалація бойових дій, руйнування об’єктів енергетики, відновлення споживчого попиту, провали політики валютної лібералізації НБУ. Керовано-гнучкий режим валютного курсоутворення, запроваджений НБУ у 2023 р., позбавив ринок орієнтирів, що перешкодило заякоренню валютних очікувань і сколихнуло валютний попит бізнесу та населення. Зокрема, зараз близько 20% валютних інтервенцій НБУ спрямовується на покриття попиту населення.
4. Неефективність антиінфляційної політики НБУ. В листопаді 2025 р. темпи інфляції становили 9,3% у річному вимірі, що вдвічі перевищує інфляційний таргет. Ключові чинники інфляції знаходяться поза межами контролю монетарної політики. Основні фактори підвищення цін – зростання витрат виробництва у зв’язку з використанням альтернативних видів енергії, підвищення тарифів на електроенергію, погіршенням погодних умов. З іншого боку, чинниками стухання інфляції наприкінці року стали: керована стабільність обмінного курсу гривні, продовження мораторію на житлово-комунальні тарифи. Незважаючи на той факт, що ключова процентна ставка перевищує темпи інфляції вже понад 3 роки, це не допомагає приборкати інфляцію й досягти інфляційного таргету НБУ – 5%. Жорстка процентна політика НБУ виявилася неефективною в справі стабілізації інфляції, яка розганяється факторами зростання витрат, а не попиту. Це сигналізує про провал монетарної політики “приваблення гривневих активів”, розпочатої в 2022 році.
5. Проблеми з внутрішнім борговим ринком. Утримання на високому рівні облікової ставки НБУ та пропонування банкам високодохідних депозитних сертифікатів призводить до аномального зростання вартості обслуговування внутрішнього державного боргу. Реальна дохідність нових гривневих ОВДП у листопаді 2025 р. дорівнювала майже 8% річних. Частка витрат на обслуговування ОВДП у видатках державного бюджету постійно зростає: 15,1% в 2025 р. проти 8,3% у 2021 р. в структурі необоронних видатків бюджету. Це суттєво звужує фіскальний простір для фінансування оборонних і соціально-гуманітарних видатків держави.
6. Не вдається знизити рівень імпортозалежності економіки, продовжує розширюватися зовнішньо-торговельний дефіцит. Негативне сальдо торгівлі товарами в 2025 р. перевищує 40 млрд.дол. США, тоді як в перший рік війни воно становило лише 20 млрд. дол. США. Співвідношення імпорту товарів і ВВП наближається до 40%. Менше половини імпорту товарів покривається експортом. Основні причини значного торговельного дефіциту – воєнні потреби, високий імпорт енергоресурсів, руйнування потужностей підприємств-експортерів, порушення транспортних маршрутів для експорту, низька конкурентоспроможність українського виробничого сектора. Наприкінці 2025 р. суттєво пошкоджено портову інфраструктуру Одеської області. Це загострить проблеми національного експорту та вестиме до розширення дефіциту торговельного балансу.
Основні завдання на 2026 рік
Ключове завдання воєнної економіки – максимально можлива мобілізація матеріальних, фінансових і людських ресурсів країни на посилення обороноспроможності України й забезпечення економічної стійкості країни. Держава має стати активним гравцем у стратегічно важливих для виживання країни сферах. Це передбачає суттєве збільшення державних інвестицій у збереження критичної інфраструктури країни, відновлення пошкоджених економічних активів і забезпечення потреб ЗСУ.
Розвиток національного ОПК має стати безумовним пріоритетом внутрішньої економічної політики держави та дипломатичних зусиль на міжнародній арені. У даний час держава забезпечує контрактування до половини продукції, яку потенційно можуть виробляти вітчизняні підприємства ОПК. Інвестиції в ОПК України, фінансовані із зовнішніх і внутрішніх джерел повинні кардинально збільшитися. Потрібно використовувати той факт, що зараз Європа об’єктивно зацікавлена в зміцненні ЗСУ, як форпосту протистояння агресивній росії у період переозброєння Європи і відходу НАТО від класичних гарантій безпеки США. Потенціал “данської моделі” фінансування виробництва зброї в Україні слід використовувати більш повно.
Економічна політика для бізнесу повинна охоплювати три чітких блоки: доступ до трудових ресурсів, доступ до фінансування та доступ до ринків збуту. Зокрема, доступ до фінансування має передбачати відновлення роботи банківського сектора як інституту фінансового посередництва, розширення програм кредитної, гарантійної та грантової підтримки держави, спрямування міжнародної допомоги на відновлення і розвиток бізнесу. Доступ до ринків збуту має спиратися на безперешкодне функціонування логістичних шляхів та каналів збуту продукції, створення умов безмитної торгівлі на ринках країн-партнерів, прийняття, удосконалення практик державних закупівель, включаючи операції Держрезерву.
Окремий акцент державних програм підтримки бізнесу має бути зроблено на програмах із створення робочих місць через підвищення ступеню локалізації виробництва та проведення часткового імпортозаміщення. Це дозволить підвищити виробничу продуктивність економіки та зменшити валютні дисбаланси економіки. Важливим аспектом у цій сфері є запуск повноцінної системи страхування від воєнних ризиків із залученням коштів міжнародних донорів і наданням стимулів для великих міжнародних страхових компаній.
Курс податкових реформ, розпочатий в 2024 році, має бути продовжено у майбутньому з орієнтацією на підвищення справедливості податкової системи, зростання бюджетного потенціалу податків, прийняття податкових норм спільного законодавства ЄС, зниження корупційності податкового та митного адміністрування.
Продовження погоджених з донорами реформ у судовій та правоохоронній системі має критично важливе значення для покращення міжнародного іміджу України і становлення здорового бізнес-клімату в країні. З часом це дозволить активізувати внутрішні інвестиції та залучити належні обсяги зовнішнього приватного та офіційного фінансування для вирішення завдань економічної відбудови країни.
Конструктивна взаємодія монетарної та фіскальної політики є особливо важливою під час структурних криз, коли руйнуються традиційні зв’язки економіки, а реальний сектор потерпає від провалів ринку. Тому уряд та НБУ повинні дотримуватися єдиної політики макроекономічної стабілізації, сприяння економічному зростанню та зайнятості населення.
Спеціально для Еспресо.
Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН України
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.