Продовольчий локальний ринок та пересічний споживач останні кілька років живуть у режимі постійного стресу: відвідувач магазину чи базару подекуди в шоці від того, скільки йому треба віддати за пакет молока, паляницю з пшеничного борошна чи жалюгідно непривабливі на полицях супермаркетів буряк та моркву.
Рівень невизначеності щодо вартості харчів залишається надзвичайно високим і напряму залежить від безпекової й енергетичної ситуації. Як мінімум до літа.
Держава заглядає в холодильник
Питання наявності харчів і цін на них перебуває не лише в полі зору споживачів та бізнесу, а й у постійному фокусі уряду, хоча інколи вимушено. Події січня — від морозів до чергових масованих атак — змусили чиновників вкотре сфокусуватися на продовольчому сегменті.
Офіційна позиція держави звучить заспокійливо: ситуація на продовольчому ринку контрольована, виробничі потужності перевищують внутрішнє споживання, а наявних запасів достатньо для стабільного забезпечення населення. Навіть у разі енергетичних перебоїв можливе зниження виробництва оцінюється як некритичне — 5–7%.
Що стосується цін, то держава нагадує: на період воєнного стану діє регулювання торговельних націнок на соціально значущі продукти — від хліба й молока до яєць, м’яса та олії. Контроль за дотриманням цих обмежень, за словами посадовців, здійснюється на постійній основі.
Офіційна картина виглядає майже привабливо: дефіциту немає, запасів достатньо, механізми реагування напрацьовані. Шкода, що реальність окремо взятого споживача часто складніша за пресрелізи. Причому сам факт уваги до їжі свідчить про очевидне — чиновники теж люди, і питання того, що й за якою ціною лежить на полицях, для них теж перестало бути суто теоретичним.
Тож походимо поміж рядами-полицями продовольчих магазинів і поміркуємо.
Несмачний борщ
Почнемо з цибулі. Середній цінник від 7 грн/кг почав мінятися дуже-дуже поволі: 10–20 копійок, але в ціні додає. На прилавок виходить товар, що трохи притримували в сховищах (а це вже здорожчання через витрати на зберігання). Сюди ж треба плюсувати роботу маркетів на генераторах. Далі війна план покаже, однак ймовірність побачити навесні золоту цибулю по 70, як у квітні 2023-го, низька. А от на перспективу цінові гойдалки можливі, якщо після сезону низьких цін фермери робити ставку на цибулю у 2026 році відмовляться.
Буряк від 7 грн — такий собі нещасний та непривабливий, від 19 грн/кг — сортовий або митий. Морква поки в межах 11 грн/кг. Дорожчатиме повільно, тим паче, що, як і буряк, у бюджетному варіанті вельми непрезентабельна.
Радує капуста — 10 грн/кг звичайна. Є так звана молода — продукт з теплиці, часто-густо імпортний. Цінових сплесків не варто чекати, тим більше, що пропозиція на внутрішньому ринку досить стабільно підтримується імпортом.
Чимало пекінки. Ритейл запевняє, що вітчизняна. Ціна в діапазоні 24—29 грн, частими є акції — 15 грн/кг. Через те, що товар для українців не є традиційним, стрімкого злету чекати не варто. Хіба що піде імпорт, який завжди на порядок дорожче.
Кілька слів про другий хліб: куди ж українцям без картоплі. Пропозиція велика, асортимент є: для пюре, для смаження, для запікання. Ціни вельми строкаті: від 10 грн на картоплю другого сорту до 30–40 грн на сортову, привабливу.
Швидше за все, навесні ціни підтягнуться, однак золота картопля в меню відсутня, бо врожай 2025 року був нівроку. Плюс завжди під рукою імпорт, який торік досить вдало підтримав ринок (123 тис. тонн).
Поточна ситуація демонструє: базові продукти є, вони залишаються доступними, а от екзотичні позиції стають дедалі рідшими на полицях: нема збуту, бо купувати рамбутани по 1300 грн/кг — опція не для всіх.
Назагал асортимент овочів і фруктів на українському ринку став помітно мілкішим. Більше того, класичні позиції нерідко шокують своїм непрезентабельним виглядом.
Супермаркети та виробники намагаються пожвавити торгівлю пакуванням та митою продукцією, але навіть це далеко не завжди підвищує привабливість харчів.
Споживачі купують не так багато, як колись, фокусуючись на базових позиціях, і, швидше за все, тренд посилюватиметься.
Ціни на овочі і фрукти зростатимуть поступово, а ритейл і виробники намагатимуться заробляти за рахунок додаткових сервісів: упаковки, миття тощо.
Протеїновий слід
Сегменти м’яса та яєць 2026-го залишатимуться під впливом кількох одночасних чинників, які формуватимуть як базові ціни, так і коливання протягом року. Ціни на свинину, яловичину, курятину та яйця демонструватимуть не лише результати економічної логіки, а й наслідки нових правил для бізнесу та глобальних ризиків.
Основні чинники зростання цін: вартість кормів, логістика, енергетика, правила утримання тварин та хвороби (пташиний грип, АЧС).
Нові стандарти щодо благополуччя тварин (1 січня 2026 року в Україні почали діяти нові євроінтеграційні вимоги щодо благополуччя сільськогосподарських тварин під час їх утримання) вимагатимуть витрат виробників на приведення виробництва до норм, що ляже додатковим тягарем на собівартість, відтак може впливати на ціну продукції.
Цікаво, що наразі окремі види свинини на прилавках в ціні нижче курячого філе. Станом на кінець січня 2026 року в столиці: філе м’яса птиці — від 200 грн/кг, лопатка свиняча — 170 грн/кг. (2025-го Україна витратила на закупівлю свинини на зовнішніх ринках 76,3 млн дол., або в 13 разів більше, ніж 2024-го.)
Такі цінові коридори на свинину можуть час від часу псувати настрій бізнесу, що зробив свого часу ставку на дешеву курку. Особливо на тлі тренду повернення до автентики та традицій, і тим більше за доступної ціни, українці обиратимуть свинину.
Яловичина традиційно найдорожча. У ціні зростатиме помірно, бо попит формує не основна маса споживацького ринку.
Динаміка цін на яйця 2026 року визначатиметься комбінацією експортних можливостей — міжнародний попит визначає, чи залишиться на внутрішньому ринку надлишок продукції й стримає ціни, чи навпаки. Поки маємо, як казав колись один гуморист, від 49 грн/десяток — це за маленькі, 62 грн/десяток — але великі. Фасовані — традиційно дорожчі: за картон та пластик треба платити.
Коли рис на рівні з гречкою
Запаяні в поліетиленові пакети різної ваги дві основні крупи — рис та гречка — практично зрівнялися в ціні. Рис тримає планку (бюджетний сегмент — 44 грн/кг), а гречка підтягується (ще в листопаді була по 37, нині вже по 40 грн/кг, і це власні бренди супермаркетів).
Далі буде ще цікавіше, бо розмов у спільноті про те, що варто сіяти гречку та відновлювати площі, поки не лунало. Тим більше, що полиці з крупами не порожні: кус-кус, булгур, сочевиця. Шкода, що трохи в стороні звичне пшоно та «шрапнель» (саме так називають кашу з перлової крупи через схожість зерен з дрібними осколками).
Зростання цін на крупи ймовірне в межах інфляції — до 10%, бо любителів козацького куліша все менше.
Борошно дорожчатиме плавно, хоча свої 10–15% протягом року додасть. Точніше можна буде казати, коли зберуть новий врожай пшениці.
Водночас варто зробити комплімент виробникам, які шукають додаткових можливостей заробітку: нині на полиці можете побачити борошно кукурудзяне, горохове, рисове, житнє, гречане.
З хлібом така ж історія. Гречані багети є наразі практично в усіх основних торговельних мережах. Ціна коливається від 45 до 51 грн за одиницю вагою 300 грамів.
Ніхто не звернув уваги, що якісний хліб давно вже перетнув межу 100 грн/кг. Тож свіжоспечений хліб з якісного борошна протягом року дотягнеться до 150 грн/кг.
Назагал споживання традиційних сортів хліба потроху скорочується, як і споживання хліба загалом.
Цукор — доступний, бо «автобан» на ЄС перекрили. Тепер пропускають виключно за ліцензіями. За прогнозу виробництва 1,7 млн тонн з урожаю буряків 2025 року, має бути диво, аби цукор пішов вгору. Середній цінник — 26–28 грн/кг.
Олія теж доступна, але дорожчає. Дивитимемось бюджетний варіант. На початку 2025-го йшлося про 50 грн/пляшка (близько 850 грамів). Нині вже дешевше 61 грн/пляшка практично не знайти. Водночас саме соняшникова олія забезпечила 5,2 млрд дол. в загальному експорті продовольства 2025 року (всього наторгували на 22,6 млрд дол.).
Маневреність покупця
Зростання витрат на харчування поступово змінює поведінку українських споживачів. Замість пасивного прийняття цін люди дедалі активніше шукають способів оптимізувати продуктовий бюджет і зменшити залежність від магазинів та базарів.
Знаючи про сезонні коливання цін, домогосподарства також дедалі активніше формують запаси: купують овочі в період мінімальних цін, займаються домашньою консервацією, заморожуванням, зберіганням. Це зменшує витрати взимку та навесні, коли ціни традиційно зростають.
Тож український споживач-2026 — це не просто покупець, це менеджер власного продовольчого балансу, який поєднує купівлю, вирощування, запаси та альтернативні канали постачання, намагаючись вижити в умовах тривалого цінового тиску. А ще постійно шукає «що почому» в неті. Не дивно, що один з найпопулярніших запитів — ціни на продукти.