Якщо конфлікт на Близькому Сході триватиме більше двох місяців, ціни на газ на європейському ринку можуть підскочити майже втричі, що ускладнить заповнення газосховищ на зиму 2026/27 років для країн ЄС, зокрема для України, якій ще потрібно розрахуватися за борги за газ, придбаний взимку 2025/2026
Наслідки конфлікту на Близькому Сході українці відчувають, перш за все, через зростання цін на паливо. Проте ціни на нафту – не єдина загроза для економіки України та Європи в цілому. Насправді, ціни на природний газ на європейських ринках зросли навіть швидше, ніж ціни на нафту. Країни ЄС, шукаючи альтернативи російському газу, збільшували імпорт з країн Близького Сходу, зокрема катарського LNG. Водночас Путін знову почав шантажувати Європу газом, заявивши, що може призупинити постачання зрідженого газу до ЄС, не чекаючи завершення контрактів 1 січня 2027. У зв’язку з цим український “Нафтогаз” опинився не в найкращій ситуації. Адже НАК не має довгострокових контрактів на постачання газу і купує газ переважно невеликими партіями. Тож виникає питання, чи буде на європейському ринку достатньо газу, щоб заповнити українські сховища до наступної зими. Особливо враховуючи, що через руйнування ТЕС та ТЕЦ Україна намагається збільшити обсяги газової генерації електроенергії.
Ціна на газ в Європі може зрости втричі
Експерти в ЄС вже б’ють на сполох, оскільки якщо конфлікт на Близькому Сході триватиме і Ормузька протока буде фактично заблокованою, то заповнення газосховищ на зиму 2026/27 років стане серйозним викликом. Європейська комісія та уряд Німеччини вже створили кризові команди.
Швейцарське видання NZZ зазначає, що не для всіх європейських країн постачання зрідженого газу мають однакове значення. Так, в енергетичному балансі Швейцарії природний газ відіграє незначну роль, тоді як для Німеччини він є критично важливим. Проте Німеччина отримує основну частину газу через трубопровід з Норвегії. LNG з Катару ФРН торік не імпортувала взагалі, отримуючи 96% поставок зі США. Натомість Італія отримала торік майже третину свого імпорту СПГ з Катару у 2025 році, а Польща – 25%.
За оцінками Goldman Sachs Research, у разі повної зупинки потоків ЗПГ через Ормузьку протоку на один місяць, ціна на природний газ (TTF) може досягти 74 євро/МВт·год. Якщо транзит через Ормузьку протоку буде зупинений на понад два місяці, то європейські ціни на природний газ можуть зрости до понад 100 євро/МВт·год. Для порівняння, 27 лютого, за день до атаки на Іран, ціна на природний газ TTF становила близько 31,6 євро/МВт·год. Тобто, якщо конфлікт триватиме до початку травня, газ на європейському ринку може подорожчати втричі. Звісно, в літній період споживання газу не є таким суттєвим, як в опалювальний сезон, проте в цей час зазвичай закачують газ у підземні сховища.
Скільки газу потрібно закачати у сховища
За словами експерта газових ринків ExPro Михайла Свищо, після цієї зими в Україні залишилися хороші запаси газу в сховищах.
“За словами міністра енергетики Дениса Шмигаля, на кінець сезону відбору газу зі сховищ у нас ще є 9,5 млрд кубометрів газу. Для порівняння, торік на кінець сезону у нас було 5,7 млрд кубометрів. Тобто цього року маємо більш ніж у півтора раза більші запаси в сховищах, – зазначає Михайло Свищо. – Відповідно до початку наступного опалювального сезону, до 1 листопада, нам потрібно менше закачувати газу”.
За даними експерта, офіційна ціль – на 1 листопада 2026 року мати у підземних сховищах 13 млрд кубометрів. Тобто нам потрібно закачати приблизно 3,5 млрд кубометрів.
“Значну частину цього газу ми закачаємо за рахунок внутрішнього видобутку, який влітку є вищим, ніж споживання, але певні обсяги також потрібно буде імпортувати. За різними оцінками, це може бути від 0,5 до 1 млрд кубометрів. Минулого року з квітня до кінця жовтня ми імпортували понад 4 млрд кубометрів”.
При цьому не варто забувати, що для розрахунку за імпорт газу у цьому опалювальному сезоні “Нафтогаз” брав позики, тож їх ще потрібно повертати, а також залучати нові кредити для покриття імпорту.
Танкер з LNG, фото: Група Нафтогаз
Очевидно, для покращення фінансового становища “Нафтогазу” Кабмін вніс зміни до положення про ПСО (покладення спеціальних обов’язків), тож тепер природний газ для газотурбінних та газопоршневих установок, які виробляють лише електричну енергію, купуватимуть за ринковими цінами. Раніше газ для таких установок виробники електрики отримували від «Нафтогаз Трейдинг» за спеціальними фіксованими цінами – 16 000 грн/тис. куб м (з ПДВ). При цьому підприємства теплопостачання й надалі отримуватимуть природний газ за фіксованими (для потреб населення та держустанов), а не ринковими цінами.
Крім того, Кабмін поклав нові обов’язки на АТ “Укрнафта” щодо закупівлі імпортного природного газу в разі настання кризової ситуації протягом 2026 року. Компанія буде купувати імпортний ресурс за рахунок кредитних коштів для подальшої реалізації за ціною, що забезпечує повне відшкодування “Укрнафті” витрат, пов’язаних із закупівлею імпортного ресурсу.
Проблемою буде не дефіцит газу, а дефіцит грошей
На думку Михайла Свищо, те, що “Нафтогаз” не має довгострокових контрактів з постачальниками, не означає, що він не зможе знайти необхідні обсяги на ринку. Тим більше, що потрібно імпортувати порівняно невелику кількість газу. Найбільшою проблемою може стати його вартість.
“Певний дефіцит газу на європейському ринку існує саме через події на Близькому Сході. Але для України немає жодних обмежень щодо імпорту. Газ, який надходить до України, не проходить через Ормузьку протоку чи через регіон Близького Сходу. Американський зріджений газ йде до Литви, Польщі чи Греції. Жодним чином ці маршрути не перетинаються з Близьким Сходом, тому жодних проблем з імпортом газу у нас не виникне, – зазначає він. – Питання в ціні. Зараз ціни в Європі суттєво вищі, ніж у попередні місяці, тому це може вплинути на обсяги імпорту. Якщо з боку країн Європи та Азії буде більший попит на американський газ, відповідно, ціни на нього зростатимуть. І “Нафтогаз” купуватиме його за ринковими цінами”.
Проблема в тому, що Катар, на який припадає приблизно 20% світового ринку LNG (там розташований найбільший у світі завод з виробництва зрідженого газу), не має можливості постачати газ трубопроводом. Тому на сьогодні країна не лише скоротила поставки, а й зупинила виробництво LNG.
“Відповідно, чим довше триватиме війна на Близькому Сході, тим довше Катар не буде присутній на світовому ринку LNG як постачальник. При цьому, щоб відновити виробництво, потрібен певний час. Умовно, якщо війна закінчиться сьогодні, виробництво відновиться десь через два тижні, – зазначає Михайло Свищо. – Були заяви Сполучених Штатів Америки, що вони готові супроводжувати танкери через Ормузьку протоку, але ми не побачили реального підтвердження цих слів. Якщо дійсно будуть якісь військові кораблі супроводжувати танкери, то рух може відновитися. Але тут питання в тому, скільки таких танкерів США готові супроводжувати. Якщо йдеться про один танкер з LNG на тиждень, то Катару немає сенсу відновлювати виробництво, аби експортувати такі малі обсяги. Тому потрібен більш системний підхід. Інший варіант: були чутки, що Китай просить Іран пропускати танкери з нафтою та зрідженим газом, які прямують до Китаю. Це також могло б дещо поліпшити ситуацію”.
Найбільша проблема в тому, що наразі ніхто з експертів не може спрогнозувати, як довго триватимуть бойові дії у Перській затоці. Наразі зрозуміло лише те, що головними бенефіціарами цієї війни є не лише США, а й Росія.