Чи дозволить Верховний Суд ліквідацію стратегічного підприємства на основі уявного боргу?

1 травня Верховний Суд ухвалить рішення у справі про стягнення 4,7 млрд грн з Полтавського ГЗК — цей процес вже вважається випробуванням для всієї судової системи України

Про це повідомляється у статті, опублікованій на «БізнесЦензорі», де детально аналізується ситуація навколо Полтавського гірничо-збагачувального комбінату.

Головне питання — наявність боргу, який, згідно з матеріалами справи та попередніми рішеннями Верховного Суду, фактично не існує. Мова йде про зобов’язання, які були повністю виконані ще у 2015 році. Верховний Суд раніше чітко встановив, що ці кошти були списані законно і безповоротно, отже, зобов’язання припинилося. У своїх висновках суд також підкреслював: виконане зобов’язання не може бути відновлене через бухгалтерські операції. Тобто борг, який вже був сплачений, не може виникнути знову.

У 2019 році через дії ліквідатора банку ця заборгованість була відновлена лише «на папері» і не була скасована після остаточного рішення Верховного Суду. А вже у листопаді 2020 року цей неіснуючий борг з дисконтом близько 99% був проданий компанії “Максі Кепітал Груп”, серед бенефіціарів якої — Леонід Крючков, пов’язаний із забороненою партією ОПЗЖ та оточенням Віктора Медведчука. Протягом кількох років жодних претензій до Полтавського ГЗК компанія “Максі Кепітал Груп” не висувала. Однак вже на початку 2023 року вона подала позов до суду з вимогою стягнути з “Полтавського ГЗК” 4,7 мільярда гривень боргу з відсотками, як із поручителя за кредитами боржників банку “Фінанси та Кредит”. Причому йшлося про ті самі борги, які Верховний Суд визнав погашеними ще в 2015 році.

У лютому 2026 року ТОВ “Максі Капітал Груп” ініціювало справу про банкрутство Полтавського ГЗК через той самий борг на 4,7 мільярда гривень. Наразі підприємство оскаржує відкриття справи про банкрутство в апеляційному суді. Окремий аспект цієї справи — реакція іноземних інвесторів. Полтавський ГЗК є частиною міжнародної публічної групи Ferrexpo, акції якої котируються на Лондонській фондовій біржі, а понад 50% компанії належить глобальним інвестфондам.

У матеріалі зазначається, що інвестори вже зазнають втрат і змушені шукати додаткові $100 млн для підтримки підприємства. Водночас судова перспектива стягнення «паперового» боргу та можливого банкрутства створює ризик для їхніх вкладень і ставить під сумнів інвестиційну привабливість України. Таким чином, рішення 1 травня стане знаковим не лише для судової практики в Україні, а й для міжнародних партнерів: чи підтвердить Верховний Суд власне ж рішення, що боргу не існує, оскільки він був сплачений ще у 2015 році, чи створить небезпечний прецедент, за якого стратегічне підприємство можуть довести до банкрутства через «паперові» зобов’язання.