Чи будуть заповнені українські підземки газом зі США та північної Африки
У квітні в Україну надійде уже друга партія американського зрідженого газу, яку Нафтогаз придбав у польської компанії ORLEN. Чи може LNG покрити потреби України в імпортному газі та які перспективи створення українсько-польського газового хабу
Американський зріджений газ уже надходить в Україну
На початку березня польська компанія ORLEN і “Нафтогаз” уклали меморандум про взаєморозуміння щодо співпраці у сфері LNG (liquefied natural gas, або зріджений природний газ). Тоді компанії також підписали договір купівлі-продажу приблизно 100 млн куб. газ. Сировина буде надходити з вантажу LNG, який надходитиме на термінал у Клайпеді (Литва). Після регазифікації (перетворення його з рідкого стану знову в газ) цей газ йтиме через трубопровід GIPL, що з’єднує Литву та Польщу, а потім через територію Польщі до інтерконектора на українському кордоні в Дроздовичах, де його прийматиме Нафтогаз.
18 березня Нафтогаз повідомив про укладення ще однієї угоди на купівлю 100 млн куб. газу з партії американського LNG в ORLEN. За даними Нафтогазу, цей газ буде надійде в Україну вже у квітні. Його використають для створення стратегічного резерву палива на наступний опалювальний сезон.
У грудні 2024 року про надходження першої партії LNG зі США заявили у компанії ДТЕК. Вантаж, який надійшов з Луїзіани у порт у Греції викупила D.TRADING, дочірня компанія ДТЕК. Далі цей газ транспортували так званим вертикальним коридором між Грецією, Болгарією, Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Молдовою та Україною.
танкер зі зрідженим газом зі США, Фото: ДТЕК
“Зараз усі кинулись говорити, що купуватимемо LNG-газ американський. Але і й інші конкурентні постачальники, з якими можна працювати. Однак тут збіглись кілька факторів: і газ нам треба, і показати лояльність до Трампа треба, – каже Еспресо Юрій Корольчук, cпівзасновник Фонду енергетичних стратегій. – Першою компанією, яка придбала американський газ, була ЕРУ (Енергетичні ресурси України). Вони його купили, привезли в Свіноуйсьце, там його розвантажили та регазифікували. Звичайно, в Україну потрапив той газ, який був в системі, і 100% то був російський газ. Але річ не в цьому. ЕРУ привезли 70 мільйонів кубів. ДТЕК привіз 100 млн кубометрів. У ДТЕК договір на 2 млн тонн – це трохи більше, ніж 2 млрд кубометрів газу. Але це контракт на 20 років. Нафтогаз підписав попередній договір з ORLEN – також 100 млн в рік. Це надто малі обсяги. З такими обсягами – ми нецікавий клієнт”.
Довідково: LNG ( liquefied natural gas) – той самий природний газ, який під дією низьких температур переводять у рідкий стан. Так він займає у 600 разів менше об’єму і його легко транспортувати танкерами до терміналів, де його знову регазифікують і трубопроводами постачають до споживачів.
Скільки імпортного газу потрібно Україні
За словами Юрія Корольчука, нині Україна споживає приблизно 20 млрд кубометрів газу на рік. Левову частку складає газ, видобутий в Україні, але без імпортного нам все ж не обійтись.
“Минулого року ми закачали у сховища 13 млрд кубометрів, а треба було б 16. Ця зима була теплою і промисловість скоротила роботу (навіть Черкаський Азот, який є одним з найбільших споживачів у лютому не працював), але ми ледве пройшли цей сезон – по краю леза. Якби були морози, ситуація була б зовсім іншою”, – каже експерт.
За його словами, у сховища можна закачати до 5 млрд кубометрів газу, який видобуває Укргазвидобування, ще до 5 млрд газу, який видобувають приватні компанії. Ще 4 млрд нам треба купити на зовнішньому ринку. Це – мінімум, за умови, що ми готуємось до звичайної зими. Але проблема у тім, що Європі теж потрібен газ, а його нема де купити, – каже Юрій Корольчук. – Крім того, є питання ціни. У нас немає довгострокових контрактів, за якими ціна дешевша, тож ми купуємо газ на біржах. Тому в кращому разі ціна буде доларів 400, але я б орієнтувався на 500. От помножте 4 млн кубометрів, які нам потрібні, на 500 доларів, виходить 2 млрд доларів. Це величезна сума. Я навіть не можу сказати, де вони їх візьмуть”.
На думку Юрія Корольчука, компанії, які купують газ з Турецького потоку теоретично можуть поставляти Україні певні обсяги через Угорщину і Румунію. Крім того, є LNG.
За даними International Energy Agency, зупинка транзиту через Україну призведе до скорочення поставок російського газу у 2025 році на 15 млрд кубометрів порівняно з 2024. Ці обсяги Європа має перекрити поставками зрідженого газу.І тут найцікавіше – одним з найбільших постачальників зрідженого газу до ЄС є Росія. Відповідно до звіту IEEFA, у 2024 році 46% європейського імпорту СПГ припадало на США, 16% на Росію, 11% на Алжир, 10% на Катар, 5% на Норвегію та 4% на Нігерію.
З огляду на потенційну переорієнтацію на зріджений газ замість трубопровідного, країни ЄС, що мають вихід до моря, впродовж останніх років активно розвивали LNG-інфраструктуру. Зокрема польський оператор GAZ-SYSTEM на початку цього року відзвітував про збільшення потужності регазифікації LNG-терміналу в Свіноуйсьце з 5 до 8,3 мільярда кубічних метрів щорічно. І саме з цього терміналу газ може надходити в українські сховища для зберігання.
LNG-термінал у Свіноуйсце, Фото: GAZ-SYSTEM
Що відомо про східноєвропейський газовий хаб
У березні минулого 2024 року Україна та Польща підписали Меморандум про співпрацю для покращення взаємодії між українським та польським ринками газу з метою їх інтеграції. Вона передбачала встановлення довгострокових гарантованих потужностей на міждержавних з’єднаннях між Польщею та Україною, усунення будь-яких бар’єрів для транскордонної торгівлі газом, а також перспективи транспортування зрідженого природного газу між Польщею та Україною з можливим використанням українських сховищ для посилення регіону.
У грудні міністра енергетики України Микола Колісник під час онлайн-дискусії Енергетичного клубу “Правові аспекти диверсифікації газопостачання в Польщі” заявив про те, що Україна та Польща працюють над створенням Східно-Європейського газового хабу.
“Завершення транзиту формує початок конкуренції нових маршрутів і ресурсів, серед яких LNG, що активно збільшує відсоток у загальному балансі ЄС. Інтеграція газових ринків на базі наявної інфраструктури, збільшення доступної міждержавної потужності дають поштовх розвитку торгівлі та можливість замістити російський газ незалежною молекулою”, – наголосив Микола Колісник.
Українська сторона офіційно звернулася до партнерів з пропозицією підписати документи для початку розвитку міждержавних точок “входу-виходу” ГТС між Україною та Польщею, а також для збільшення встановленої потужності: “Це допоможе зробити цю східну частину Європи ще більш ліквідною, ніж це можна уявити сьогодні”.
У польських медіа, які писали про співпрацю України та Польщі у газовій сфері акцентували увагу саме на українських сховищах. Мовляв, обсяг усіх польських сховищ PGNiG становить трохи більше, ніж 3,3 млрд кубометрів. Це вп’ятеро менше, ніж обсяг сховищ у Львівській області. Обсяг Більче-Волицького сховища, що у Стрийському районі Львівщини – 17 млрд кубометрів.
Більче-Волицько-Угерське сховище, Фото: Львівська районна державна адміністрація
“Величезний потенціал, особливо після припинення транзиту російського газу територією України, ми бачимо в можливості закупівлі LNG-газу у Сполучених Штатів Америки. Ви знаєте, що Україна має надзвичайно потужні підземні газові сховища, і тут теж ми маємо спільні точки для взаємовигідного співробітництва, одночасно посилюючи енергетичну безпеку Європи. Тому що цього газу буде достатньо у разі його закачування в наші сховища для відігравання Україною ролі гаранта енергетичної безпеки в Європі”, – заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга на спільній пресконференції з очільником МЗС Великої Британії.
“Хаб – це давня ідея, яка з’явилась ще десь у 2006 році, тобто майже 20 років тому. Тоді на європейському ринку почали з’являтись не лише фізичні хаби, а й віртуальні, де відбуваються лише торги, – каже Юрій Корольчук. – Для створення східноєвропейського газового хабу потрібна політична воля та реальний вплив на фінансові інституції, які у свою чергу впливали б на бізнес і змушували б бізнес закачувати газ тут, торгувати цим газом тут. Тоді і біржу можна створити. Але у нас всього цього немає – є лише сховища. Тож ми можемо просто здавати їх в оренду, що ми і робимо”.
Чому нам потрібен газ європейських трейдерів у сховищах
У меморандумі про співпрацю між Україною та Польщею передбачена побудова додаткових газопроводів-інтерконекторів між країнами. Однак експерти скептично ставляться до таких інвестицій – у Польщі наразі немає стільки газу, аби була потреба у додаткових газопроводах.
У 2020 році тодішній керівник Оператора ГТС України Сергій Макогон заявляв, що в України є два з’єднання з ГТС Польщі – Дроздовичі і Германовичі, через які можна приймати в Українську ГТС до 6,6 млрд кубометрів газу в рік. При цьому основна частка імпортного газу надходить в Україну через територію Словаччини (газопровід Вояни – Ужгород, пропускна здатність якого 11,5 млрд куб. м на рік).
Однак Україні важливий не лише імпорт газу для власних потреб, але й аби іноземні трейдери зберігали газ у наших сховищах. І річ не лише у тому, що за відсутності транзиту російського газу, це чи не єдиний спосіб заробити на нашій ГТС.
“Нам важливо, аби іноземні компанії зберігали свій газ у наших сховищах, аби там утворювався тиск у системі. Транзиту немає, і це створює проблеми. Той газ, який ми видобуваємо, треба відразу розподіляти між споживачами. Той газ, що в сховищах, треба також качати з заходу на схід та південь. Це складна робота”, – каже Юрій Корольчук.
Більче-Волицько-Угерське сховище, Фото: Львівська районна державна адміністрація
Насправді до початку повномасштабного вторгнення європейські компанії активно користувались українськими сховищами. Вони купували газ влітку, коли ціна на ринку була найдешевшою, зберігали його в українських сховищах, в під час опалювального сезону підіймали його. Частина трейдерів продовжували зберігати газ в Україні навіть після початку повномаштабного вторгення, хоча Нафтогаз перестав оприлюднювати ці дані на своєму сайті. Ситуація змінилась після того, як торік РФ почала атакувати ракетами та шахедами ПСГ на заході України.
“Обстріли зіграли значну роль. Це ж бізнес. Європейська комісія не підтвердила фінансові гарантії компенсації можливих втрат трейдерів у випадку зберігання газу в ПСГ України. На сезон 23/24 року ЄК дала гарантії, а вже на сезон 25/25 – ні. Тому міжнародні компанії не захотіли сюди йти, – каже Юрій Корольчук. – Але якщо переговорний процес якось викристалізується, то трейдери можуть піти сюди навіть без гарантій ЄК. Нині вони більше бояться, що у випадку ситуації, коли в Україні не вистачатиме газу, Укртрансгаз підійматиме газ для своїх споживачів, а не буде давати їм вивозити його назад в Європу. От вони чого бояться і це логічно”.