Українські експортери, для яких європейський ринок став фактично безальтернативним, опиняються під дедалі більшим тиском через впровадження механізму транскордонного вуглецевого коригування (CBAM).
За його словами, з 1 жовтня 2023 року триває перехідний період, у межах якого компанії, що експортують продукцію до ЄС, зобов’язані подавати квартальні верифіковані звіти про вуглецевий слід.
“Великі українські експортери (насамперед металургія, цементна промисловість, частково хімія й виробництво добрив) вже два роки готують і подають ці звіти. Тобто з точки зору звітності й наявності європейських верифікаторів – вони готові. Це дуже дорого, але вони це роблять, бо вибору немає”, – наголосив Зінченко.
Однак картина докорінно змінюється, коли йдеться про середній і малий бізнес. “Багато компаній досі навіть не знають, що таке CBAM”, – зазначив Зінченко.
Хоча ЄС нещодавно ухвалив виняток для дуже малих обсягів (менш як 150 тонн на рік або вуглецевий слід < 50 тонн CO₂), він охоплює лише мізерну частину експортерів. Загалом під CBAM потенційно підпадає близько 15% українського експорту до ЄС – це 3-4 млрд доларів з близько 25 млрд доларів товарного експорту у 2024 році.
GMK Center прорахував економічний ефект для металургії у квітні 2025 року. Зінченко попереджає: за найгіршим сценарієм – без відтермінування та без модернізації – втрати будуть колосальними.
“2026-2030 роки: прямі втрати експорту: ≈ 4,7 млрд доларів; втрачені інвестиції: ≈ 2,7 млрд доларів у 2026-2030 (немає прибутку → немає з чого інвестувати); втрати ВВП: ≈ 7,3 млрд доларів щорічно починаючи з 2030-го; втрати бюджету (податки): ≈ 1,5 млрд доларів щорічно починаючи з 2030-го”, – навів він розрахунки.
Нагадаємо, директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко заявив, що Україні потрібно терміново визначити чітку позицію щодо механізму транскордонного вуглецевого коригування (CBAM) та активно працювати над його узгодженням із європейськими партнерами.