Богданов: Угода про надра: чи могли б ми отримати більше
Хочу подивитися на цю угоду під кутом того, як чудову взаємовигідну ідею перетворити на спробу колоніальної кабали, а потім не зуміти відстояти власну позицію. Тобто з погляду Трампа як великого перемовника (насправді — ні)
Почнемо з головного. У підсумку ми отримали: фонд, який працюватиме лише з новими родовищами, за новими ліцензіями; прибуток перші 10 років реінвестується в Україну; у майбутньому прибутки розподілятимуться між Україною і США (якщо все взагалі запрацює); частина внесків — це постачання озброєнь для ЗСУ.
На старті ідеї ця угода могла стати частиною загального пакета допомоги Україні, коли допомога США конвертується згодом у вигоди для США.
Потім Трамп перетворив її у щось схоже на колоніальну модель. Повністю спотворивши початковий зміст і дух. Перший варіант його угоди передбачав передачу американцям контролю над усіма нашими ресурсами й інфраструктурою. Тоді було висунуто зустрічні вимоги. І все звелося до першого меморандуму. Потім — сварка в Овальному кабінеті. Потім — ще жорсткіші позиції США, які теж довелося відкочувати.
Бо чим далі, тим більше ставало зрозуміло: в адміністрації Трампа — нуль реальних перемог. Тарифи тільки підірвали довіру до США, конфлікти з Канадою — абсолютно немотивований — є, розв’язання проблеми війни тут, угоди з Іраном чи інших реальних результатів — немає. Тож вони почали шукати хоч якийсь success story. І знайшли — в угоді з Україною.
Тут ще, звісно, доклалися і чудова робота нашої команди, і недоговороздатність росіян.
Тому спочатку був ще один меморандум, перемовини й ось пристойний результат. Десь на 10% від початкового задуму, але точно в плюс Україні. Інвестиції є. Зброя є. Боргів за старе немає.
Це дуже характерно для всієї політики Трампа – обманюють партнерів і намагаються навʼязати кабалу, але через жадібність і некомпетентність отримують мінімум. Та все одно звітують про перемогу. І саме так буде в усіх питаннях: тарифи, мігранти, Європа, Китай, Близький Схід, Україна, Росія.
Чи могли б ми отримати більше? Безумовно. Якби в США була адекватна адміністрація.
Чи могли б отримати кабалу? Так, і це намагалися зробити, протиснувши нас. І окремі кончені, які зараз “незадоволені результатом”, вимагали від нас підписувати все без перемовин.
Чи зробили все, щоб витиснути максимум із реального мінімуму? Так.
Тому щира подяка команді Мінекономіки та Кабміну. Вони приборкали цей дипломатичний треш — і дали Трампу те, що він найбільше любить: привід для дописів у соцмережах і переможних інтервʼю. Блискуча угода, найвеличніша з підписаних.
Та підсумок все одно доволі сумний. Ця угода — дуже точна ілюстрація того, чого реально варто чекати від адміністрації Трампа в усіх напрямках. Або мінімальних досягнень (з їх позицій), або руйнування того що працювало багато десятиліть.
Джерело
Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.