Нашим дипломатам і політичній владі треба тримати баланс, бо працювати доведеться з будь-яким обраним президентом
А мені — як людині, яка до публічної політики поки не належить — вдавати нічого не треба. Маю можливість казати про Трампа і дискурс, який він уособлює, все що думаю.
Так от. Сьогодні я трохи поясню, чому вважаю Трампа (і дискурс, який він уособлює) глобальною загрозою. Незалежно від того, якою буде його тактична позиція щодо України. Бо навіть якщо для нас все більш-менш обійдеться з його президентством (що доволі оптимістичне очікування) і ми зуміємо вистрибнути з війни, глобальних проблем він додасть і до них теж треба бути готовими.
Теза перша. Популярність Трампа і МАГА є реакцією на проблеми США, але не є частиною рішення. Він їх посилює.
Трамп — це не явище “в собі”, він — логічний результат накопичення суперечностей і кризових явищ американської політичної та економічної системи.
Є частина еліт, яка зацікавлена або переконана у користі “правого” повороту в економічному і соціальному житті. Є десятки мільйонів невдоволених бідністю, поганими перспективами й соціальними правилами, які ці люди не розуміють і не готові прийняти. Треба очолити. Трамп і очолює. На гроші корпорацій і голосами знедолених “білих”.
Трамп, можна сказати, цілком в дусі правих в Європі 90 років тому, вирішив дилему “як зберегти привілеї еліт (багатих), коли існує масове виборче право?”.
Чи є трампізм формою фашизму? Поки не зовсім, але він може таким стати, якщо ще раз повторить цикл влади. Наразі ця політична концепція поєднує в собі елементи націоналістичної, неліберальної та корпоративістської відповіді на проблеми й виклики, які як існують об’єктивно, так і є частково або повністю вигаданими.
“Праведне обурення” через те, що істеблішмент “обманює народ”, і апеляція до страхів є головним риторичним прийомом Трампа. Апеляція до “краху американської мрії”, збіднення значної частки колишнього середнього класу й авторитарна відповідь Трампа на це — логічний підсумок накопичених проблем. Правий популізм як політичний метод чудово діє на “безправних” та “знедолених” білих, бідних представників робочого класу, жертв соціальної нерівності тощо. Так само й лівий популізм знаходить свою аудиторію. І обидві ці тенденції роблять розкол в американському суспільстві ширшим.
Теза друга. Права авторитарна риторика підкріплена авторитарними діями, що ставить під загрозу американські інституції та загрожує справжньою узурпацією влади.
Трамп неодноразово піддавав критиці основи американської демократії, ставлячи під сумнів довіру до виборчої системи та судової системи. В той саме час під час першого терміну — за підтримки одіозного Леонарда Лео — він провів до Верховного Суду 3 власних суддів (з 9). Які цього року забезпечили йому рішення щодо “президентського імунітету”.
Той саме Лео активно підтримує Трампа в його намірах змінити судову систему. Це може призвести до зниження стандартів правосуддя та формування системи, в якій судді прийматимуть рішення на користь політичних і бізнес-інтересів. Крім того, якщо порівнювати з першою адміністрацією, в команді Трампа лишилося дуже мало поміркованих політиків, а значна частина його першої команди або прямо підтримала Гарріс, або нищівно атакує Трампа. Саме через застереження щодо його авторитарних методів.
Публіцист Мішель Голдберг порівняв цю риторику ресентименту Трампа з тим, як “мобілізаційна ідея” (МАГА!) реалізується через владу національного вождя, який єдиний спроможний повести спільноту на виконання її історичної ролі. Так, вам не здалося. Тут можна обережно провести паралель між Трампом і кількома цікавими особистостями, які поприходили до влади приблизно 90-100 років тому.
Теза третя. Без розв’язання наочних проблем і при авторитарних тенденціях політика Трампа тільки посилить поляризацію американського суспільства.
Політика Трампа сама по собі активно сприяє поляризації, підсилюючи розподіл на “своїх” і “чужих”. Його риторика часто включає заклики до ненависті проти іммігрантів, меншин і тих, хто має інші погляди. За даними досліджень Pew Research, рівень політичної ненависті в США зріс до рекордних рівнів
Крім того, Донні або члени його команди неодноразово солідаризувалися з Proud Boys (неонацисти), а також купою конспірологічних та відверто шизоїдних груп. Думаю, історію з гаїтянами нагадувати не треба. А є ще токсична тема абортів і весь дискурс боротьби з “ліберальними новаціями”.
Той саме Леонард Лео зібрав у свій фонд 1 млрд доларів для боротьби з “лівим ухилом” і “владою корпорацій”. Який там порядок денний? Все стандартно: проти політики різноманітності та гендерної рівності, заперечення кліматичних і соціальних проблем, конспірологія різного рівня. Борються і з глобальним фінансовим капіталом і банками, які є, за оцінками Лео, “брудними лівими грошима”. Серед ворогів – BlackRock, Vanguard, American Airlines, Coca-Cola, State Farm, Major League Baseball і Ticketmaster.
Внутрішня напруга, що зростає, може стати причиною насильства та подальшого розділення суспільства. Особливо коли Трамп без особливих гальм знаходить ворогів, яких треба карати. Чи зможе за таких умов США проводити активну зовнішню політику і протидіяти тираніям в інших куточках світу? Ні.
Теза четверта. Економічна програма Трампа не є частиною рішення.
Поки два стовпи Трампа в економіці — це контроль за Федеральною резервною системою з метою знецінення долара і жорстка протекціоністська політика. Перше має зробити американський експорт дешевшим, а друге — створити барʼєри для імпорту.
Чому це має призвести до покращення торгівельного балансу, а не до серії торгівельних війн — не розуміють навіть деякі люди з команди Трампа, той же Лаффер. Він сподівається, що це все — лише риторика, бо в іншому випадку інфляція тільки посилиться, ніякого додаткового зростання не буде, а ризик глобальної ескалації зросте.
Теза пʼята. В міжнародному контексті повернення Трампа до влади може призвести до зниження авторитету США і посилення хаосу. Так, може бути ще гірше. Набагато гірше.
Акцент на внутрішньому порядку денному і ризики ескалації внутрішньої нестабільності + те, що Трамп просуває ізоляціоністську політику вже ставить під загрозу і функціональність НАТО, і інших альянсів. Що відкриває можливості для масштабування війн.
Так, є дуже багато причин бути невдоволеним Байденом і Ко, але в Азійсько-Тихоокеанському регіоні він посилив альянс США — Британія — Австралія, посилив Філіппіни ракетами й надає допомогу Тайваню. Україна отримує менше, ніж нам потрібно. І нерішучість Байдена і Ко теж матиме тяжкі негативні наслідки для глобальної стабільності. Проте немає жодних причин думати, що Трамп буде діяти протилежно, а не посилить вже наявні тенденції. Особливо щодо нас.
Ізоляціонізм погіршить міжнародну репутацію США і створить купу нових ризиків міжнародній безпеці. Що, зрештою, теж послабить США. Світ буде менш безпечним, а головна країна, яка мала б забезпечити цю стабільність для власного успіху і виживання — стане більш вразливою для зовнішнього впливу.
Замість висновку. Я б дуже хотів, щоб ймовірне президентство Трампа несло менше загроз. Але Трамп став набагато радикальнішим, ніж 2017-му, його команда набагато радикальніша і він уособлює популістські вульгарно-націоналістичні настрої, які можуть підривати демократичні інститути й призвести до тріумфу популізму, якого розвинені країни не бачили дуже давно.
І я повторю те, з чого почав: так, ми можемо якимось везінням чи конʼюнктурою пропетляти, але немає жодних причин думати, що світ пропетляє і не зануриться у ще більший вихор кризи. Бо в умовах сучасних глобальних викликів важливо, щоб американська політика була спрямована на підтримку демократії, на стабілізацію, і була відповідальною. За Трампа шанси на це — примарні.
Джерело
Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Джерело