Безсмертний: Спектр інструментів, які можуть вплинути на РФ, широкий.
Український політик і дипломат Роман Безсмертний в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському на телеканалі Еспресо поділився думками про непередбачуваність Дональда Трампа, переговори з Росією та тиск на Кремль
Дональд Трамп укотре поміняв свою позицію. Ще кілька днів тому ми були вражені підлим рішенням Пентагону стосовно обмеження нам військової допомоги. Потім з’ясувалося, що Трамп про це не знав і допомогу розблоковує. Емоційні і геополітичні гойдалки тривають.
Другий момент – Трамп уже починає публічно визнавати, що Путін його водив за носа й плював йому в обличчя і всі ініціативи Трампа впиралися в путінське блюзнірство й лицемірство: війна триває й відразу після розмови між Путіним і Трампом Путін віддав наказ бомбардувати Київ, завдавати масованих ударів по нашій столиці.
Наскільки серйозно Трамп буде готовий входити у війну на нашій стороні?
Усі вже, мабуть, переконалися в тому, що Дональд Трамп є людиною непередбачуваною, непрогнозованою й що поведінка його вибудовується лише його власною логікою. Причому в цій логіці дуже мало випадків, коли причинно-наслідкові залежності спрацьовують. Одним із таких випадків є бомбардування ядерних об’єктів Ірану. Якщо брати всі інші – це абсолютно спонтанні рішення, які не пов’язані й не інкорпоруються в логіку подій. Хоча в цьому відношенні перше, що нам треба розуміти, – розрізняти інформацію і кроки Дональда Трампа, його адміністрації, Пентагону, тому що тут, коли ми змішуємо просто інформацію та реальні дії, ми ще більше заглиблюємо цю проблему Дональда Трампа.
Що можна очікувати від Трампа після того, що ми можемо проаналізувати піврічну його діяльність, – це збереження цього непрогнозованого курсу, непередбачуваного, причому з кардинальними змінами по відношенню до тих чи інших параметрів чи дій. Я вже не кажу про те, що стосується наповнення цього процесу інформацією. Бо в багатьох таке враження, що Дональд Трамп забувається – тут одне говорив, а тут уже інше.
Але є деякі речі, які лягають у певну логіку, – наприклад, всі ті шарахання, які пов’язані з інформацією та окремими випадками, дійсно, коли ревізували, зупиняли, призупиняли, перенаправляли допомогу чи законтрактовані обсяги постачання зброї до України. Усе це пов’язано з тим, що Пентагон завершує підготовку нової оборонної стратегії США, яка буде презентована Трампу десь наприкінці жовтня – на початку листопада, і тоді вже можна буде якоїсь логіки дотримуватися в поведінці. Скажімо так: Пентагону – більше, менше – Дональда Трампа.
Однак бути переконаним у тому, що Дональд Трамп оцей спалах нелюбові до московського фюрера витримає, мені здається великим перебільшенням. Точнісінько так, як бути переконаним у тому, що, якщо сказав, що буде більше зброї і нова зброя, – буде це витримано.
У цьому відношенні накладаються декілька речей, які створюють відчуття хаосу. Перша – це сам Дональд Трамп, друге – це нефаховість команди Дональда Трампа. Третє – те, що структурно всі ці постачання, допомога, всі ці програми переходять до рук європейців. І тут є цілий ряд неузгодженостей, проблем кількісного показника стану оборонно-промислового комплексу, спільних проєктів. Усе це, накладаючись одне на одне, створює дещо картину хаосу.
Хоча тут треба орієнтуватися не на те, що говорять Дональд Трамп і всі інші, а, умовно кажучи, запитати в міністерстві оборони, в Генштабі, що насправді. Тут уже справа в тому, наскільки вони готові будуть сказати, що надходить, що зупинялося. Я би не рекомендував їм розкривати цю інформацію ні в якому випадку, позитивному чи негативному. Бо в мене враження від того, що я читаю, бачу й спілкуюся на всі 360 градусів, – що тут більше інформації різного роду, ніж конкретики перебігу подій.
Війна буде розширюватися залежно від того, наскільки в Кремлі істерично читають твіттер Дональда Трампа й постійно реагують у публічному просторі, – Кремль орієнтується на позицію Трампа. Непрогнозованість Дональда Трампа може бути комунікативною стратегією: мовляв я такий загадковий і ви не можете спрогнозувати, чи я підніму стратегічну авіацію і застосую її проти ядерних об’єктів Ірану, чи, навпаки, з вдячністю прийму від Путіна портрет. Я думаю, що це його стратегія – удавати наївного дурника. Ця стратегія небезпечна, бо може зустріти непрогнозовані дії.
У теперішній фазі війни росіяни просто по-звірячому застосовують “шахеди” і балістичні ракети концентровано по наших містах. Це ми входимо в таку фазу чи просто росіяни хочуть похитнути впевненість наших західних альянтів?
Я приймаю цю позицію непрогнозованості й частково, можливо, навіть ставки на таку тактику й стратегію. Але в цьому відношенні треба розуміти, що аби ж це впливало тільки на ворога – це ж вливає на партнерів і союзників. І раз це не погоджується з партнерами й союзниками, воно має дуже згубний вплив на партнерів і союзників і в НАТО, і в ЄС, я вже не кажу про партнерів по Індо-Тихоокеанському регіону.
Тепер давайте торкнемося деяких статистичних питань, які стосуються атак по Україні, наскільки вони змінилися. Я б рекомендував навіть фахівцям звернути увагу на те, що змінилося. Змінилася кількість, але зверніть увагу на структуру, скільки там летить муляжів. Це дає конкретику з розумінням того, що відбувається. Тактика, правда, змінилася. А чи змінилися стратегічні параметри всього, що відбувається? Це потребує дуже серйозного аналізу й глибокої аналітики.
Я не фахівець у цих речах, але з того, що мені доводиться читати, я стверджую: кількісні параметри залишилися ті ж самі. Тактика змінилася, бо половина майже, а іноді і більше половини летить просто муляжів. Так, на них треба тратити системи протиповітряної, протиракетної оборони. Це правда: це створює кількісну перевагу, і над цим треба працювати. Тобто це сьогодні задача перед ЗСУ і нашими партнерами. Тому не треба випускати з уваги розуміння того, що відбувається.
Що далі може відбуватися в такій ситуації? Розумію чудово, що всі ці розмови про те, що літня наступальна кампанія, підготовка проривів, – уже видно, що це більше інформаційно-психологічна атака, ніж суть процесу. Тут важливо, щоб те, що роблять нині європейці, і те, з чим коливається Дональд Трамп, – щоб воно було стверджено. Тобто розуміння того, що розмови з Москви про переговори є лише розмовами. Правильно писало New York Post, і очевидно, що це прочитав Дональд Трамп, судячи з його реакції і фраз, які він кидає, – що Путін розуміє тільки силу. Якщо не проявляти силу, в останньому реченні написано, він буде знущатися з вас і говорити вам всяку нісенітницю. Очевидно, що цю останню фразу Дональд Трамп і запам’ятав, і випалив її емоційно під час спілкування зі ЗМІ.
Зараз задача №1 – розбудова оборонно-промислового комплексу, тепер уже зрозуміло, що спільного України і Європи, і збільшення крайнє необхідних видів озброєння і постачання їх ЗСУ. Якщо взяти всі види озброєння, які використовувалися з 2014 року, зверніть увагу, як мінімізувалося застосування ворогом бронетехніки, зате виростає інше. Ось вам відповідь структурна на всі питання. Я сподіваюся, я переконаний у тому, що в Генштабі, як і серед наших партнерів, усе це бачать і розуміють, як треба розвивати подальший рух. Невипадково це обговорювалося на переговорах не тільки з вищим воєнно-політичним керівництвом України і Європи, у європейських країнах, навіть учора, у середу і четвер, це проговорювалося між представниками Франції і Великої Британії на двосторонніх зустрічах – як реагувати на зміну тактики, яка відбувається. На жаль, до цього процесу не долучені в необхідних обсягах США.
Я назвав лише частину речей, які є ключем до відповіді, як треба аналізувати ці процеси, як на них відповідати. Те ж саме стосується всіх інших складових, про які зараз багато говорять. Однак тут важливо виробляти пропозицію, розуміти, що відбувається.
Наші західні союзники чекають сміливих кроків щодо пропозицій, які робила б Україна на свій страх і ризик. Триває не просто застосування новітніх озброєнь – відбувається модернізація як наступальних, так і оборонних стратегій і тактик, усі вчаться зараз на російсько-українській війні. Водночас триває переозброєння не лише наших західних друзів, але й росіяни переозброюють своє військо, і китайці теж роблять висновки.
Ситуація вагітна третьою світовою війною. Хочеться вірити, що ні, але генсек НАТО Марк Рютте однозначно окреслив китайську позицію, ЗМІ цитують міністра закордонних справ КНР Ван Ї, який сказав, що, якби китайці хотіли, то війна виглядала б по-іншому. Але бачимо системне переозброєння, танки Abrams тепер відіграватимуть значно меншу роль, ніж безпілотники на оптоволокні.
Чи є у вас відчуття, що можуть бути глобальні перемовини, наслідком яких стане закінчення війни, чи, навпаки, усі переозброюються, щоб розхитати НАТО через напад РФ чи військову провокацію проти країн Балтики? Китайці ведуть велику гру і готові торгуватися теж по-крупному.
Стосовно Китаю – ми з вами ще два роки тому говорили про роль, яку він відіграє. Китай постачав компоненти озброєння, мікросхеми, Китай фінансував і фінансує воєнно-промисловий комплекс рашистської федерації, і відповідь на це питання знали й тоді. Просто в нинішній час політично так визріло, що Європа почала про це говорити відкрито. Тема провокативних ударів по Європі не тільки прогнозувалась і прогнозується, європейські сили, в тому числі сили НАТО, на навчаннях відпрацьовували можливу реакцію на таке випробування (у тому числі і “Балтійський вартовий” як операція), вони зорієнтовані на ймовірність такої провокації. Ті випадки, які траплялися в повітрі над Європою, на морі, зокрема в Ла-Манші, коли рашистські нафтовози, вантажовози супроводжували військові судна, – це теж аналізувалося, вивчалося і відпрацьовуються інструменти протидії.
Стосовно заяви, яка прозвучала ніби з уст Ван Ї, можу переконливо сказати: вона прозвучала як необхідна річ у нинішній ситуації, але Ван Ї ніколи її не міг сказати. До речі, можна сказати, що вона дала велику користь, бо всі задумалися над тим, хто в дуеті Москва – Пекін відіграє ключову роль і чи можна сподіватися на те, що Китай може впливати на Росію, спонукаючи її до миру. Я вже не кажу про те, що ця заява прозвучала як чітке зізнання того, що Китай таки підтвердив те, про що ми говорили з вами два роки тому – що Китай таки постачає Росії дуже багато речей, які тримають Росію на плаву і її воєнно-промисловий комплекс.
Тому можу сказати так: хоч і не говорив цього Ван Ї, але це дуже добре, що цю фразу йому вписали, яка просто збила ультимативну вимогу і Каї Каллас і Урсули фон дер Ляєн до китайців про те, щоб вони припинили постачання до Росії озброєння, а також компонентів озброєння, мікросхем, бо це впливатиме, як вони обоє сказали, на взаємовідносини Європи і Китаю.
Важливо розуміти наступне: Європа, вибудовуючи свою систему безпеки й оборони, виходить якраз із того, що партнерство між Китаєм і РФ буде зберігатися, у тому числі у ВПК.
Тому всі розрахунки, які робилися в рамках НАТО і в рамках оборонних ініціатив і програм ЄС, це враховують. Тут є й інша сторона: насправді в Європи є ворог, загроза і противник із непрогнозованою поведінкою. Тому що Трамп не просто намагається якимось чином підштовхнути Європу до збільшення видатків – його поведінка незрозуміла по відношенню до Європи й ще більш незрозуміла його поведінка щодо того, як він діятиме в Індо-Тихоокеанському регіоні. І при цьому він вимагає допомоги як в Європі, у Північні Атлантиці від європейців, так і в Індо-Тихоокеанському регіоні. Це дві задачі, які сьогодні європейці мусять вирішувати в ході реалізації своїх оборонних програм – доозброєння і розвитку оборонно-промислового комплексу.
У Кремлі істерично реагують на трампівські ініціативи – не минає і двох годин, як слідує реакція або Пєскова, або когось із МЗС, вони надзвичайно сильно нервують. Трамп пообіцяв сюрприз. Чи бачите ви якісь ініціативи, імпульси в дипломатичній сфері, які могли б свідчити, що росіян можуть змусити в найближчі пів року сісти за стіл перемовин?
Є лише один інструмент змусити Кремль вести конструктиві переговори – це сила. Сила – це єдиний інструмент, який змусить Кремль не просто сісти за стіл, а конструктивно вести розмову з точки зору прийняття чи перемир’я, припинення вогню, чи підписання мирної угоди. Всі інші варіанти – чи то в Римі, чи то на Місяці, у Стамбулі, Абу-Дабі, Ер-Ріяді Кремль буде розглядати лише як продовження війни і погоджуватися тільки там працювати і вести якісь діалоги, коли це питання й це місце ним буде опрацьоване з точки зору контролю – де можна було б проводити прослушку, відеозйомку, у тому числі вести провокації щодо учасників переговорного процесу.
І це мають розуміти в кінці кінців у Вашингтоні. Звідти якщо і мають бути сюрпризи від США, то дуже важливо було б, щоб з одного боку “Павутина”, а з другого боку – подібні речі від США і Європи, у тому числі санкції. Тоді можна очікувати, що на налигачі можна привести московського фюрера за стіл переговорів і він почне вести переговори, не пред’являючи ультиматум.
Це дивна ситуація: Стамбул, рашистська федерація кладе на стіл ультиматум – з Вашингтона і Брюсселя починають говорити про переговори. Скажіть, хто з тим, хто пред’являє ультиматум, веде переговори? З тим ведуть війну! Бо ультиматум пред’являють не тому, що хочуть досягнути домовленостей, а тому що хочуть воювати, і це вже програма. Тому очікувати того, що на дипломатичному трекові можна буде за такої позиції Кремля рухатися якось конструктивно, – для чого себе дурити?
Кремль розрахував свою середньострокову перспективу, порахував, скільки своїх громадян може задвохсотити, скільки затрьохсотити, де вони збираються перекриватися у фінансовому плані. Але все одно є дещо, що їм болить, наприклад знищення частини російської стратегічної тріади – авіації, яку посмалили “Павутиною”. Що, на вашу думку, було б найбільш болісним для Кремля в теперішній ситуації?
Подібні удари і матеріально знищують ворога, а ще більше – морально його підривають. У такій ситуації за нинішніх умов усе це спирається на певні космічні сили. Тут є над чим працювати. Наступне – це воєнно-політичне керівництво й системи міжнародних комунікацій, які зберігаються. Зверніть увагу: укотре Україна показує, що в складових рашистської зброї – у безпілотниках, балістичних ракетах, крилатих ракетах присутні компоненти не тільки китайські, а й багатьох підприємств з інших частин світу, навіть частини союзників України. І в цьому відношенні є над чим працювати. Взагалі питання з дисципліною дотримання санкцій – також є над чим працювати.
Тому весь спектр інструментів, які можуть вплинути на поведінку Кремля у тому числі, досить широкий і в координації дій між Вашингтоном, Брюсселем, європейськими столицями, Києвом – є такі способи. На даний час 57% експорту рашистської сирої нафти проходить через Балтійське море. Це приблизно 48% доходів бюджету енергетичного сектора – ось вам ще одна відповідь. Це означає, що є такі слабкі точки, на які необхідно натискати різними способами. Це необхідно ретельно пропрацьовувати й належним чином виконувати, залежно від того, яка ситуація, яка мета буде ставитися.