Більше 40% української економіки досі залишається в тіні. Під час повномасштабної війни державний контроль зменшився, що створило нові можливості для розвитку сірих схем, які негативно впливають не лише на ритейл чи паливний сектор, а й на медицину та енергетику.
Чому прозорість стала для великого бізнесу питанням виживання, як реформувати спрощену систему та чому євроінтеграція не здолає корупцію? Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповіла виконавча директорка Європейської Бізнес Асоціації (EBA) Анна Дерев’янко.
Основні тези:
- Більше 40% економіки України залишається в тіні. Через зменшення контролю під час війни сірі схеми поширилися навіть у медицині.
- Бути “білим” – це стратегічний вибір. Прозорість надає бізнесу доступ до кредитів та фінансування від міжнародних інституцій.
- Ухилення від податків процвітає там, де його допускають. Слабкі державні інституції роблять прозорий бізнес легшою мішенню для перевірок.
- ЕВА закликає не підвищувати податки, а розширювати базу оподаткування та обмежити можливості для зловживань через ФОП.
- Євроінтеграція не вирішить проблему тіньової економіки автоматично. Без реформування українських інституцій закони залишаться лише на папері.
РБК-Україна продовжує цикл публікацій спецрозділу “Біла економіка”, присвяченого роботі та проблемам легального бізнесу. Більше на цю тему – читайте тут.
Масштаб і динаміка тіньової економіки
– МВФ та ряд українських аналітичних центрів оцінюють тіньову частку економіки на рівні 40-45% ВВП. EBA погоджується з цією цифрою – чи є у вас власна оцінка?
– Окремої статистики в рамках EBA немає, але ми схильні погоджуватися з оцінками держави та аналітиків. Розмір тіньового сегменту точно не менший, ніж офіційна цифра. Ми базуємося на відчуттях та інформації, яку отримуємо від бізнесу – в кожній сфері по-різному, але загалом цифри адекватні.
– Тіньова частка зросла чи зменшилась після 24 лютого 2022 року? Що за цим стоїть – нові схеми, чи просто у держави менше ресурсів для контролю?
– Схоже, що вона точно не зменшилась. Компанії відчувають, що ситуація не покращилась. Це можна пояснити різними факторами. У 2022 році був шок – усі адаптувались до нових умов. У таких умовах контролю стало менше.
Коли контролю менше – з’являється більше можливостей для розвитку тіньової економіки. Коли держава акцентує увагу на боротьбі з тіньовою економікою в певній сфері, і правоохоронні органи націлюються на тінь – білий бізнес це відчуває. Цифри точно не зменшились.
Читайте також: Тютюнова галузь забезпечила 7% усіх податків у бюджет: скільки сплачено за рік
– Ритейл, паливний сектор, тютюн – це три галузі, де тіньова конкуренція відчувається найбільше. Серед членів EBA є компанії з усіх трьох. Як асоціація обговорює ці проблеми всередині?
– Ці три сектори не єдині, які страждають від тіньової економіки. Вона може проявлятися по-різному: контрабанда, скрутки, тіньова зарплата. Під час війни навіть фармацевтика, медичне обладнання, енергетичні прилади, електротовари – багато секторів скаржаться на нечесну конкуренцію. Ця проблема стосується практично будь-якої сфери.
В рамках EBA в кожному комітеті ми піднімаємо ці питання, розробляємо пропозиції спільно з білим бізнесом, подаємо їх уряду та владі. В деяких випадках нас чують більше, в інших – менше. Коли влада дійсно прислухається – практично миттєво відчувається зменшення тіньової частки, і, власне, з’являються можливості для розвитку білого сегменту.
Наша місія і роль – постійно піднімати це питання на поверхню, пропонувати рішення, адресувати проблемні місця в тому чи іншому секторі, працювати з митною службою, податковою, БЕБ, правоохоронними органами для мінімізації проявів тіні.
Вибір бути білим – мотивація і особистий досвід
– Є думка, що більшість великого бізнесу сплачує повні податки лише тоді, коли вже немає виходу – під тиском партнерів, аудиторів або міжнародних кредиторів. Що скаже EBA: це карикатура чи реалістичний опис?
– Для багатьох великих та міжнародних компаній це просто вибір, який не підлягає обговоренню. Вони вже вирішили бути чесними, законослухняними платниками податків, оскільки у багатьох міжнародних компаніях принципи ESG вже “вбудовані” в ДНК бізнесу.
Переважна більшість наших компаній пишається тим, що сплачують мільйонні, мільярдні податки до бюджету України.
Законослухняність – це також практична вигода: вільніший доступ до кредитних ресурсів, до фінансування через міжнародні структури. Усі великі інституційні інвестори – ЄІБ, ЄБРР, МФК – працюють виключно з прозорим законослухняним бізнесом. Тому великому бізнесу часто вигідніше залишатися в законній площині.
Коли ти поважаєш закон – ти можеш давати рекомендації, як його можна змінити. Коли ти перебуваєш поза межами закону або в сірій зоні – дуже складно говорити про те, що ти працюєш на чесних умовах в економіці країни.
– Як змінилося ваше особисте сприйняття податкової проблематики за роки роботи в EBA?
– Я 25 років тому прийшла в асоціацію і була вражена безкомпромісними принципами тодішнього керівника щодо сплати податків – це дуже контрастувало з тим, що я бачила в інших компаніях. Тоді я зрозуміла, що це в будь-якому разі – вибір.
Зараз, з перспективи 25–26 років, я точно можу сказати, що мені подобається цей вибір – почуваєшся вільно, адже ти дійсно сплачуєш ці податки.
Ти розраховуєш свою операційну модель таким чином, щоб покрити в тому числі і податкову складову, аби залишатися в законослухняній площині. Коли ти поважаєш закон, тоді ти можеш давати рекомендації, як цей закон можна змінити.
Читайте також: Заброньовані підприємства генерують 60% податків: інтерв’ю з Олексієм Соболевим
– EBA сама є платником податків. Чи розглядала асоціація оптимізацію зарплатного фонду – і чому відмовилась?
– У нас працює близько 80 співробітників, і переважно наші витрати – це зарплатний фонд. Ми б також могли потенційно оптимізувати це. Але ми цього не робимо.
Як результат – щомісяця сплачуємо мільйонні податки до державної казни. Ми просто не ставимо перед собою питання, що хочемо оптимізувати. Ми робимо це, усвідомлюючи свою місію, свою задачу і те, що маємо відповідати всім стандартам і правилам, які діють в Україні.
– Якщо компанія у ритейлі або на ринку пального сьогодні повністю виходить із тіні – скільки часу, за вашими оцінками, їй потрібно, щоб нова модель фінансово окупилась?
– Бути платником податків – це вибір. Це, можливо, не завжди на 100% вигідно з точки зору миттєвого результату, але це стратегічний вибір для побудови законослухняного бізнесу та сильної держави.
Треба перебудувати математичні моделі: зрозуміти, як в умовах чесної сплати податків зберегти або наростити маржу, перебудувати бухгалтерські процеси, маркетинг, витратну частину.
Тому скільки потрібно часу – залежить від самого бізнесу і від досвідченості команди.
Звісно, ця робота була б швидшою і ефективнішою, якби державні органи і правоохоронці стимулювали перехід з тіні в білий сектор: превентивно унеможливлювали вибір тіні, а з іншого боку – не допускали, щоб люди незаконно користувалися прогалинами в законі.
Межа між оптимізацією і ухиленням
– Де для вас особисто проходить межа між агресивною податковою оптимізацією та ухиленням? І чи можлива взагалі чітка межа в українському законодавстві?
– Ухилянства не буде, якщо його не дозволятимуть терпіти. Людська природа намагається знайти можливість уникнути сплати податків – це притаманно людям не лише в Україні. Але є різниця: коли держава має сильні інституції, які встановлюють правила гри і слідкують за їх виконанням – ухилянства суттєво менше.
Якщо інституції не виконують свою роботу належним чином – ми спостерігаємо процвітання тіньової економіки. Тоді логічніше не платити податки, ніж платити, бо простіше відкупитися. Білий бізнес, який на виду, стає легшою мішенню для перевірок, ніж тіньовий.
Коли державні інституції робитимуть правильний вибір з точки зору державності та захисту закону – ухилянства стане менше.
Це вибір не лише людей, які керують компаніями. Це також вибір людей і інституцій, які керують нашою державою.
Міжнародний досвід як дзеркало для України
– Ви часто подорожуєте Європою – чи є конкретні приклади з інших країн, які демонструють, як сила державних інституцій впливає на готовність людей платити податки?
– Чому, наприклад, у Швейцарії люди сплачують податки і бояться не заплатити? Тому що там державні інституції роблять все можливе, щоб податки були зібрані до державної казни. Якщо хтось не доплатив – будьте впевнені, що ця особа заплатить чималу суму у вигляді штрафів.
Просто протестуйте: якщо купуєте квиток у Польщі – на 100% знаєте, що його перевірять, коли б ви не їхали.
Особисто я вже точно знаю, в якій країні контрольна система працює чіткіше, а в якій – гірше. Тоді, відповідно, можна зробити висновок щодо роботи державних органів влади – навіть на таких простих прикладах.
А якщо толерувати ухилянство – воно буде тільки розвиватися. Куди ти направляєш своє світло – там, по ідеї, має бути менше тіні. Якщо контролюєш процес сплати податків – вони точно будуть сплачені в більшій кількості.
– Скандинавські країни мають найвищі податки і найвищий рівень довіри до держави. Чи можлива така модель в Україні? І що має відбутися першим: зміни в суспільстві чи зміни в інституціях?
– У скандинавських країнах не стоїть питання: платити чи ні? Вони просто платять – бо вважають це своїм обов’язком, необхідним для розвитку себе і суспільства. Можна також звернути увагу на Францію, Іспанію, Бельгію – там також досить високий рівень податків. І там люди в багатьох випадках, звісно, жаліються. Але в результаті отримують кращий рівень державних послуг за гроші, які сплачують.
Є питання: що має бути першим – яйце чи курка? Це мають бути лідери країни, які роблять вибір, і він, як парасолька, накриває всю країну.
Мені здається, в наш