Амелін про те, чому угода про надра між Україною та США майже неможлива

Стосовно США та українських ресурсів я маю один великий сумнів щодо перспектив розвитку проєкту

Дивіться:

  • працюватимуть в Україні американські компанії, так само як і в Африці;
  • там добувають, але переробляють та виробляють продукцію в інших країнах;
  • видобуток охоронятимуть приватні військові компанії (які з’являться і в Україні);
  • війну в Україні буде зупинено. Але чи люди житимуть щасливо?

Так, буде створено кілька десятків тисяч робочих місць на рудниках.

На цьому все.

Наведу приклад, який постійно наводжу.

З 1 тонни титанової сировини вартістю $300 можна зробити 250 кг виробів (наприклад імплантів) кінцева вартість яких в середньому $6 тис. за кг (хоча, доходить і до $20 тис.)

Порахуйте їхню загальну вартість: 250 * 6000 = $ 1,5 млн. Вартість вище вже в 5 тис. разів! І вона лишається не в Україні.

Так ось, як громадянин України, я хочу, щоб українські мінерали в Україні та перероблялися

  • з американським капіталом;
  • з американськими технологіями;
  • американськими інженерами.

Нехай ці компанії на 90-100% належать американським фондам та корпораціям. Але ж працюють в Україні.

Виникає інше питання: а нахіба їм Україна?

  • країна, що займає 150-те місце в рейтингу економічних свобод у Світі (знову привіт Африка);
  • країна, де жахливий податковий кодекс та дебільна податкова система (65-те місце в рейтингу податкових систем);
  • країна, де за 10 років понад 200 разів змінювали податкові правила (!!!) – нуль передбачуваності;
  • країна, де немає конкурентних стимулів для інвестицій (компенсації витрат на R&D, капітальні інвестиції, підключення до мереж, швидкі прості процедури, вільні економічні зони, британське право;
  • країна без стратегії та стратегічних пріоритетів;
  • країна, яка не поважає приватну власність (привіт АРМА, ГПУ, СБУ… суди);
  • країна, де “ручні” суди та судді;
  • країна без ідеологічних партій, з ризиком постійної політичної турбулентності, зміни влади та режимів.

Продовжувати?

Загалом, у нас глухий кут.

Якщо тільки видобуватимуть ресурси без перероблювання – я проти. І будуть проти 100% громадян України, власників цих ресурсів.

А перероблення без зміни вище описаного свавілля неможливо.

Може, таки зробимо роботу над помилками та створимо умови в Україні?

Упевнений, за бажання, за 2-3 місяці можна створити необхідну нормативну базу:

  • проєкт Податкового Кодексу 10-10-10 готовий;
  • британське право у Міжнародному фінансовому центрі вже прописане в 100-річній угоді з Великою Британією;
  • потрібно доопрацювати Довгострокову стратегію (Візія України 2035 вже готова);
  • гарантії безпеки, доступ до дешевих довгих ресурсів може бути наслідком міждержавних домовленостей України та США.

Кооперація України та США, видобуток та перероблення в Україні приведуть до:

  • створення сотень нових підприємств;
  • сотень тисяч високооплачуваних робочих місць (за мірками України для США найближчі 10 років українці будуть вигідніші за американців);
  • десятків мільярдів доларів інвестицій;
  • зростання капіталізації американських корпорацій на сотні мільярдів доларів;
  • зростання надходжень до українського бюджету та зростання валютного виторгу від експорту;
  • реальної безпеки України, адже одна справа — охороняти та втратити рудники, інша – захищати територію, де виробляються важливі елементи ланцюжка створення вартості найважливішої продукції для наших партнерів.

Як кажуть, хто хоче — шукає можливості, хто не хоче — знаходить виправдання.

Джерело

Про автора. Анатолій Амелін, співзасновник і директор економічних програм Ukrainian Institute for the Future

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Джерело

Війна в УкраїніСБУСША