Повертаючись із Вашингтону, традиційно заїхав до кума до Варшави на каву. Живе там задовго до вторгнення, працює вже років 20 у міжнародному бізнесі
Мені завжди подобається його погляд на Україну, проблеми, можливості.
Це масштабне бачення з боку глобальної економіки, так би мовити “helicopter view”.
Він любить Україну, але в нього немає актуальних для нас емоцій.
Він добре розуміється на бізнес-процесах, причинно-наслідкових зв’язках.
Він має близьких родичів, які за часів “помаранчевої влади” займали топові позиції. Вони досі у темі та діляться з ним глибокими інсайдами сучасної України.
Як людина, яка попрацювала в різних країнах і компаніях з різною культурою, йому є з чим порівнювати та робити об’єктивні висновки.
На цей раз ми не змогли поспілкуватися довго, але дорогою на вокзал провели невеликий “мозковий штурм”, як він це назвав.
Почався він зі слів: “Пи*дець все ближче”.
І питання навіть не у війні. Країна (Україна) розвалюється:
- економіки немає;
- люди їдуть, кадрів – дефіцит;
- бізнес у міру можливості релокується у благополучні регіони Європи;
- споживчий ринок в Україні падає і стає менш цікавим;
- податки зростають і далі зростатимуть. Умови розвитку бізнесу немає;
- інвестицій немає, кредити обмежені та дорогі, проєктного фінансування немає;
- силовики останній місяць “жеруть як не в собі”. така агонія, як правило, наслідок “близького кінця”. Кошмаринг бізнесу зріс в рази;
- заморожування війни та зняття воєнного стану призведе: а) до зростання кількості тих, хто виїжджає з країни, б) до зростання організованої та побутової злочинності.
Він із сім’єю не виключає повернення в Україну.
Але діти вже вступають до європейських ВНЗ. Головне питання: “Навіщо в таку країну повертатися, окрім патріотизму, що вона дає своїм громадянам?“.
Загалом після 30-хвилинної спонтанної дискусії у нас вийшов короткий список реформ (яке ж слово зіпсоване вже), без яких нас точно не буде:
1. Україна має стати “податковим раєм”.
Не менше (!)
З кінця списку рейтингу економічних свобод та податкових систем ми маємо його очолити.
Без цього:
- український капітал не втримати в країні;
- іноземний капітал, технології не залучити;
- як наслідок – робочі місця не створити та соціальні проблеми “заморозки війни” не вирішити;
- будь-які компроміси, зволікання – смерті для країни подібні.
2. Повний “реінжиніринг” системи управління країною.
Саме “реінжиніринг”, а не “реформа”.
- За термін до 6 місяців мають бути чітко сформульовані актуальні цілі нової повоєнної України (стратегічні, зовнішньополітичні, безпекові, економічні, гуманітарні, соціальні…).
- Має бути розроблена проста (без води) стратегія досягнення цих цілей з розумінням необхідних ресурсів, стратегічних національних проєктів (до 5-ти).
- Для досягнення цілей має бути повністю перезавантажено державний апарат, який створювався для цілей та завдань СРСР, та створено нову систему досягнення цілей нової України.
- Не менше 70%-90% – чиновників має бути звільнено.
- Не менше 70% функцій, які вони виконували, повинні бути скасовані або передані на аутсорсинг або автоматизовані із застосуванням цифрових технологій та Штучного Інтелекту.
3. Має бути створена актуальна “міграційна політика”.
У нас божевільний дефіцит кадрів.
- Мало хто знає, але в Україні вже працюють сотні трудових мігрантів з Індії, Палестини та інших країн.
- До Польщі лише 2024 року переїхало щонайменше 500 тис. білорусів (дані не перевіряв, від поляків чув).
- Україна потребує мінімум 2-3 млн молодих робочих рук. Але нічого не робить, щоб країну забезпечити трудовими ресурсами.
- Міграційна політика – це не тільки спрощення трудових віз, це й комплексна програма – будівництва робочих селищ, навчання української мови та основних законів
- Мігранти це не лише “робочі руки”. Є чимало мігрантів, котрі готові купити “український паспорт”. так, ви правильно шанували. В України “безвіз з Європою” та паспорт непогано котирується. Тисячі мультимільйонерів із Китаю зацікавлені в Українському паспорті.
- А добрий бізнес-клімат — це ще й гарантія релокації в Україну виробництв з Китаю та інших країн ближче до багатої Європи.
Ми не встигли проговорити більше.
- Ми не обговорили судову систему та захист приватної власності, інвестицій.
- Не обговорили трансформацію грошово-кредитної системи, яка гальмує економічне зростання.
- Не обговорили як Україні зберегти контакт з українцями, що поїхали.
- Як реалізувати нову соціальну політику.
- Як правильно ресоціалізувати суспільство та ветеранів.
Але нехай цей короткий список буде “підказкою” всім чинним та майбутнім політикам “як не про*рати країну”.
Джерело
Про автора. Анатолій Амелін, співзасновник і директор економічних програм Ukrainian Institute for the Future
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.